Загальна характеристика шістдесятництва як унікального явища в українській літературі ХХ століття. Повісті й романи Є. Гуцала з наратологічних позицій. Типові наративні моделі прози письменника з домінуванням першоособової та третьоособової нарації.
ХХ - початок ХХІ століття у світовій філології - час підвищення інтересу до наративу й наративного дискурсу, що відкривали нові підходи до літератури як способу комунікації. Такий інтерес зумовив виникнення в західному літературознавстві в кінці 60-х років ХХ століття наратології як теорії наративу. Наша праця - спроба проаналізувати велику прозу одного з найяскравіших представників української літератури другої половини ХХ століття, письменника-шістдесятника Є. Українські літературознавці мають досвід аналізу проблем, що пізніше виокремились у поле наукових інтересів наратологів. Гуцала, зокрема повісті «З вогню воскресли» (1978), «Мертва зона» (1967), цикл «Сльози Божої матері» (1990) («Голодомор», «Безголовя», «Прокляття»), повісті «Становлення» (1965), «Княжа гора» (1985), «Саййора» (1980), дилогія «Шкільний хліб» («Сільські вчителі» (1971), «Шкільний хліб» (1973)), повість «Двоє на святі кохання» (1973) та трилогія романів «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена», «Парад планет» (1982-1984).Як утвердження гуманістичної позиції в художній літературі крізь тонке розуміння душі людини, критичне, а інколи й іронічне осмислення реальності, авторська свідомість набуває безпосереднього вираження в творах із домінуванням третьоособової нарації у авторських коментарях і відступах дидактичного спрямування (дилогія «Шкільний хліб», повість «Мертва зона», цикл повістей «Сльози Божої матері») та опосередкованого - устами оповідача-персонажа в повістях та романах із домінуванням першоособової нарації (роман «Позичений чоловік», повість «Княжа гора» тощо). Серед модифікованих форм першоособової нарації в аналізованих творах домінує ти-нарація, що в більшості випадків передає повістування від автора чи репрезентоване внутрішнє мовлення гороя. «Автор - Герой - Наратор: метаморфози духу автора в ти-нарації як особливій формі оповіді (на прикладі повістей «Княжа гора» та «Саййора»)» проаналізовано зразки великої прози Є. Обєктивний погляд на дитячий світ досягається за допомогою введення нарації від автора, де автор набуває ролі всезнаючого наратора. «Розкриття гуманістичної життєвої позиції автора у третьоособовій нарації екстрадієгетичного наратора-свідка повісті «Голодомор»» відкриває реципієнтові трагічний період історії України крізь всезнаючий погляд розповідача, котрий перебуває поза межами дієгезису твору, є носієм знань, недосяжних для більшості персонажів, увиразнюючи співчуття автора жертвам страшних обставин за допомогою експлікації в тексті образу діви Марії.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
