Вивчення еволюції графічної прози, від розважальної форми коміксу до змістовної форми "графічного роман" та феномену візуального послідовного наративу на матеріалі прози американського коміксиста Вілла Айснера. Використовувані в ньому мовні прийоми.
Аннотация к работе
Так, у європейських країнах, Англії, Франції, Німеччині, Бельгії комікс стоїть на одному рівні з традиційними літературними творами і вважається окремим, девятим видом мистецтва, в Японії манга мають свою традиційну школу і вважається національним надбанням. Натякаючи на те, що тільки автору під силу підняти комікс, на вищий, серйозніший щабель літературного дискурсу, не лише за формою та змістом, але й за проблематикою та наративом. Так, дослідник Скотт МАККЛАУД в одному з фундаментальних досліджень з теорії коміксу «Розуміючи комікс: Невидеме мистецтво». Будь-який наратив коміксу складає історію, розповідь, яка містить не тільки поєднання тексту та зображення, але й ізольованих від тексту зображень…Комікс саме оповідь у картинках, а не картинки до оповіді…Наратив це ядро коміксу, що зближає його з літературою і дає право визначати його як графічну прозу [7; 323]». В теоретичному сенсі, саме Айснер, вперше у своїй праці «Комікс і Послідовне мистецтво» («Comics and Sequential Art, 1985)» позначає комікс терміном сенквеційне (sequential) мистецтво, що з англійської перекладається як - «послідовний», тобто виникає розуміння коміксу як форми, що містить послідовність зображень та домінування візуального над вербальним.