Поняття страхового ринку, його види та загальна характеристика. Державне регулювання діяльності НАСК "Оранта". Шляхи розвитку страхування в Україні. Вдосконалення інноваційної політики страхових компаній. Основні інструменти регулювання страхового ринку.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НУКИ УКРАЇНИ Донецький Національний Технічний Університет Кафедра економічної теорії Курсова робота на тему: „Напрямки впливу страхового ринку на макроекономічну систему” Виконав: ст. гр. ЕТ-03 Шустіков О.О. Перевірив: доц., к.е.н. Романова С.О. Донецьк-2007 Зміст Вступ 1 Теоретичні аспекти формування страхового ринку в Україні 1.1 Поняття страхового ринку, його види та загальна характеристика 1.2 Організаційна структура страхового ринку України 1.3 Інструменти регулювання страхового ринку 2 Методологічні основи впливу макроекономічної системи на страховий ринок. 2.1 Положення страхової компанії на страховому ринку України 2.2 Вплив макроекономічних показників на діяльність Компанії 2.3 Державне регулювання діяльності НАСК «Оранта» 3. Рекомендації щодо розвитку страхового ринку України 3.1 Вдосконалення інноваційної політики страхових компаній 3.2 Шляхи розвитку страхування в Україні 3.3 Досвід зарубіжних країн в страхуванні Висновки Список літератури Вступ Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Оскільки ігнорувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)». Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, виходили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Так, велика плеяда відомих учених у галузі фінансів із Санкт-Петербурзького університету економіки та фінансів уже протягом багатьох років переконливо захищають інші тлумачення функцій фінансів, зокрема створення і розподілу, використання грошових доходів і фондів. Теоретичні аспекти формування страхового ринку в Україні Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними субєктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого - страховики. Під страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів. До основних обєктивних законів відносяться: - закон попиту та пропозиції, який забезпечує виникнення тих страхових послуг, що саме необхідні споживачеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів організації страхового захисту; - закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інтересів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку; - закон конкуренції, забезпечує підвищення якості страхових послуг, стимулює розширення меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури. Внутрішня структурна будова страхового ринку за субєктами страхових відносин представлена трьома основними секторами: 1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю; 2-й сектор - структурні елементи страхового ринку - страховики страхувальники та обєднання страховиків; 3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та не страхові посередники. Третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять (см. рис. 1.4): - прямі посередники - страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник ; - непрямі посередники - ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер); - нестрахові посередники - виконують роботу другого напрямку. Рис. 1.4 - Посередники страхового ринку Посередники на страховому ринку України існують з моменту його виникнення наприкінці 80-х років. Проте роль біржі у світовому масштабі виконує страховий ринок „Ллойд, який здійснює продажу полісів за такими основними напря