Основні етапи історії розвитку культурологічного знання. Характеристика основних типів цивілізації в історії людства. Наукові підходи до проблеми розвитку науки й техніки. Різновиди субкультурних утворень минулих культурно-історичних епох і сьогодення.
Аннотация к работе
Наприкінці ХХ ст. почалося розмежування, уточнення та поглиблення розуміння світоглядних дисциплін, а також виокремлення напрямів, що поєднують ознаки філософських, мистецтвознавчих, літературознавчих, театрознавчих та інших знань; на їх базі почала формуватися своєрідна галузь і напрям наукових досліджень - культурологія. Але лишена початку ХХ ст. почали робити спроби узагальнити ці дисципліни, наблизитися до синтетичного розуміння терміна “культурологія” і ввести його в науковий обіг. Першим це зробив американський учений Леслі Уайт (він і ввів термін “культурологія” в науку). Щоб дати найбільш ґрунтовне, слід мати на увазі, що культурологія - це комплекс дисциплін, що вивчають культуру по історичній вертикалі її розвитку, соціальному функціонуванню з визначенням кінцевого результату системності культурного феномена; по-друге, культурологія - це сукупність дисциплін, що вивчають культуру і намагаються осягнути її як цілісне явище з урахуванням надбань супутніх дисциплін, а також з позиції національних регіональних особливостей в їх історичному розвитку; по-третє, культурологія - це самостійна наукова дисципліна в системі соціально-гуманітарних знань. Отже, культурологія (лат. cultura грецьк. logos) - гуманітарна наука, яка вивчає культуру як цілісність, її закономірності розвитку і функціонування, структуру і динаміку, взаємозвязки і взаємодії з іншими сферами матеріального та духовного життя.Категорії культурології поділяють на внутрішньоструктурні, а також на ті, котрі повязують культуру як цілісне утворення з іншими суміжними науками. а) внутрішньоструктурні категорії культурології - культурні обєкти (культурні риси, артефакти, культурні композиції); культурні процеси (генеза, формування, функціонування, розповсюдження, змінність, відтворення культури); культурні цінності (вітальні, матеріальні, меморіальні, художні, моральні, релігійні); культурні норми (правила, стандарти, зразки, канони, традиції, етика, естетика, стиль, мода, культура праці й споживання, побуту, дозвілля); культурне середовище (штучне предметно-просторове середовище життєдіяльності - окультурені території, населені пункти, споруди, приміщення, соціально-інформаційне середовище взаємодії); субєкти культури і їх стійкі утворення (особистості, сімї, родичі, соціально-функціональні групи і колективи, класи, касти, стани, соціуми, співтовариства, етноси, нації, людство). б) друга група категорій розташована на межі культурології і інших наук - суспільство і культура, соціодинаміка культури, цивілізація і культура, наука, техніка, культура тощо.Еволюціоністи вважали, що культура розвивається по прямій висхідній лінії, від простого до складного, і цей процес є безперервним. Зокрема, теорія О.Шпенглера, викладена у його знаменитій праці “Занепад Європи”, трактує кожну культуру як “живий організм”, що має свою історію. Позитивним у цій теорії є те, що філософи циклічної школи намагалися розкрити проблеми типології культури, але вони робили акцент на дискретності (перервності, стрибкоподібності) культурного розвитку. Структуралістська теорія культурології формувалася як антитеза екзистенціальній спрямованості науки про культуру і базувалася на методах сучасного мовознавства та семіотики (вивчення соціокультурних процесів як системи висловлювань, культурних текстів і культурних мов, яке здійснюється лінгвістичними методами). Їх спільною методологічною базою виступає передусім прагнення пояснити культуру, виходячи із сутності людської діяльності; різниця ж полягає тільки в тому, що для одних дослідників культура - це засіб людської діяльності, для інших - особливий вид творчості.
План
План
1. Предмет і завдання курсу. Методологія культурологічної науки
2. Основні культурологічні категорії
3. Культурологія як тип соціальної теорії. Школи, напрями і культурологічні концепції
Література
Гуревич П.С. Философия культуры. М., 1994.
Каган М.С. Философия культуры. Спб., 1995.
Бокань В. Культурологія: Навч. посіб. К.:МАУП, 2000.
Історія і теорія світової і вітчизняної культури. К., 1993.
Культурология. Основы теории и истории культуры: Учеб пособие. Спб., 1996.
Культурология: Учеб. для студ. тех.вузов / Н.П.Багдасарьян и др. М., 1999.
Культурология: Учеб. пособие для студ. негуманитарных спец. /В.И.Добрынина, М.С.Киселева. М., 1993.