Напрями удосконалення державної політики забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва в Україні - Статья

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНИ відносин внаслідок світової фінансово-економічної кризи актуалізують потребу в розробці тареалізації більшдієвих заходів зміцненняфінансової безпекивітчизняного підприємницького сектора. За результатами узагальнення загальних кількісних показників розвитку підприємництва (що характеризують параметри фінансової незалежності, ефективності використання фінансових ресурсів підприємств та здатності до акумулювання та збільшення обсягів фінансових ресурсів підприємницького сектора економіки) є всі підстави стверджувати про те, що рівень фінансової безпеки підприємництва в Україні є низьким. Так, у 2011 р. фінансовий результат від звичайної діяльності у будівництві становив лише 0,4 млрд грн, а рівень рентабельності - 0,8%; високими темпами продовжують зростати ціни на продукцію субєктів підприємництва у реальному секторі економіки України (умежах 13 - 20% щорічно); високою все ще залишається вартість відсоткових ставок за комерційними кредитами підприємств (яка у середньому на 50 - 100% перевищує рівень зростання цін); нижчими за критичне були у2011 р. значення середньогокоефіцієнта загальної ліквідності упромисловості, будівництві, сфері транспорту та звязку, а також середнього коефіцієнта фінансової незалежності упромисловості та будівництві; продовжує зростати сукупний рівень оподаткування підприємств (табл. Характерними для нашої держави залишаються такі проблеми та перешкоди, як низький рівень захищеності інтересів інвесторів, що стримує процеси як внутрішнього, так і зовнішнього інвестування та перешкоджає належному оновленню матеріально-технічної бази вітчизняних підприємств, технічній модернізації економіки; нерозвиненість системи кредитної інформації, що є однією з перешкод подальшого розвитку вітчизняної системи кредитування, зокрема за напрямами: пришвидшення операцій кредитування, покращення рівня довіри між фінансовими установами та субєктами підприємництва, зниження вартостікредитних ресурсів(її діапазону, доступності, обсягів інформаціїпро кредитування юридичних осіб, наявної в державних реєстрах чи приватних бюро); критично низька ефективність (стосовно стимулювання ділової активності населення) системи оподаткування, що практично унеможливлює отримання підприємствами високих показників фінансової та економічної ефективності діяльності, не сприяє капіталізації підприємств, ведення ними “прозорої” підприємницької та фінансової діяльності. Відтак в Україні виникла необхідність загальнодержавного закріплення норми виділення органами місцевого самоврядування грошових засобів у розмірі не менше певноговизначеноговідсоткавід бюджетурозвиткуобласті (міста,районутощо) з метою забезпечення фінансово-кредитної підтримкисубєктівпідприємництва через регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва на тендерній основі із наданням такої допомоги підприємцям (підприємствам), проекти яких є економічно ефективними та сприятимуть соціально-економічному розвитку регіону (зокрема, спрямовані на розвиток депресивних районів, ефективних сільськогосподарських підприємств, на створення нових робочих місць тощо).Якість функціонування вітчизняної системи забезпечення фінансової безпеки підприємництва залишається вкрай незначною та недостатньо ефективною через: існування системних недоліків вітчизняної фінансово-кредитної системи; малу роль діяльностібільшості субєктів якзагальної, так і фінансово-кредитної інфраструктури у сприянні зміцненню фінансової безпеки підприємництва; практично відсутність можливостей щодо пільгового доступу чи використання субєктами підприємництва фінансових ресурсів.