Вивчення метафори як засобу мови та мовлення. Проблематика лінгвометафорологічних досліджень. Система знань про метафору. Характеристика лінгвометафорології як галузі лінгвістики, що досліджує метафору. Опис основних напрямів лінгвометафорології.
Аннотация к работе
Більш того, в останні два з половиною десятиліття відбувається підйом інтересу до метафори - поняттю, існуючому вже більше двох тисяч років. Однак саме як напрям лінгвістики, що прямолінійно займається вивченням метафори, лінгвометафорологія існує відносно недавно (сформувалася в останнє десятиліття ХХ ст.) і великий вклад у розвиток цього напряму, формування теоретичної бази зроблений такими дослідниками, як Лагута О.Н., Кравцова Ю.В. Загалом проблематика лінгвометафорологічних досліджень останніх двох десятиліть вимагає ще більш грунтовнішого наукового осмислення і прогнозування динаміки подальшого розвитку лінгвістичної теорії метафори.Метафора - художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб. Метафора вважається багатьма найголовнішим тропом і настільки характерна для поетичної мови, що саме слово це іноді вживається як синонім образності мови, як вказівку на те, що слова діють тут не в прямому, а в переносному значенні. Метафорична мова часто означає "алегоричну" або "образну" мову (в перекладі з давньогрецької метафора і означає "перенесення"). Тимошенка, "у рамках філософського дискурсу метафора здебільшого розглядається в контексті проблем пізнання та мови" . П. Метафору у філософському дискурсі розуміють як специфічну особливість мислення, що реалізується в мові через символічні концепти, що часто існують на рівні ядерних (архетипних) метафор.Вивчення метафори як засобу мови та мовлення сягає Аристотеля, однак до цих пір існують проблеми з визначенням цього явища, немає остаточно сформованої системи поглядів. Блюменберга), основною проблемою якої було визначення сутності метафори і механізмів її утворення.В лінгвометафорологіческіх дослідженнях останніх років виділяється більше десяти напрямів вивчення метафори. В сучасних семасіологічних дослідженнях метафора розглядається як результат вторинної номінації. Для сучасних ономасіологічних досліджень, де метафора розуміється як процес утворення переносного сенсу, вторинна номінація та аналізується поряд з іншими семантичними моделями мови, характерне прагнення проникнути в механізм метафоризації і описати типові метафоричні моделі, однак спеціальних робіт в області власне метафоричної номінації до теперішнього часу немає.Лінгвометафорологія обєднує в своїй предметній сфері цілий ряд дослідницьких підходів, і відповідна проблематика повязана з вирішенням особливого комплексу завдань, а саме: визначення основних дослідницьких підходів до опису метафори як лінгвістичного обєкта. До найважливіших завдань лінгвометафорологіі можна віднести наступні: 1) уніфікація лінгвометафорологічної терміносистеми; 2) поліаспектне вивчення мовних метафор; 3) системне дослідження метафорики різних ідіолектів; 4) зіставний опис метафорики ідіолектів, соціолектів; 5) визначення специфіки національних метафоричних картин світу; 6) порівняльне дослідження метафоричних картин світу різних етносів; 7) діахронічний опис національних метафоричних систем; 8) подальша розробка принципів лексикографічного опису метафорики наступним складанням тлумачних словників національних метафор.
План
План
Вступ
1. Метафора як засіб мови та мовлення
2. Лінгвометафорологія
2.1 Історія появи напряму
2.2 Напрями вивчення метафори в лінгвометафорологічних дослідженнях