Військове мистецтво Наполеона. Завоювання Єгипту, похід у Сирію, італійська кампанія. Англо-французьке суперництво, розгром Пруссії. Тільзітський мирний договір. Назрівання кризи Наполеонівської армії. Похід у Іспанію. Внутрішня криза та війна з Росією.
Аннотация к работе
План Вступ Розділ 1. Військові кампанії 2.1 Італійська кампанія 2.2 Завоювання Єгипту, похід у Сирію 2.3 Англо-французьке суперництво. 2.4 Розгром Прусії 2.5 Тільзітський мирний договір Розділ 3. Назрівання кризи Наполеонівської армії 3.1 Похід у Іспанію 3.2 Внутрішня криза 3.3 Війна з Росією Висновки Література Вступ наполеон війна росія армія Актуальність теми: Воєнні переваги Франції на континенті Європи виявилися ще в результаті революційних воєн, та з особливою силою проявилися в роки Консульства й імперії. Величезна французька армія була створена на базі масових наборів і складалася в основному з селян, що звільнились від феодального гніту. Наполеон розвинув і удосконалив ведення війни за допомогою масових армій, створених буржуазною Францією. Величезну воєнну могутність доповнювала дипломатія наполеонівської імперії, побудована на використанні незгод серед противників, на погрозах і віроломстві. Інтереси Росії і Англії стикались на Близькому Сході і в питаннях про недоторканність нейтральної морської торгівля. Австрія і Пруссія ворогували здавна, вони вели боротьбу за панування в Німеччині. Наполеон Бонапарт довго користувався цими чварами для роз’єднання сил противника, щоб розгромити їх поодинці. Об’єктом дослідження є Західна Європа в період наполеонівських війн Мета роботи: проаналізувати політичне становище у Франції періоду наполеонівських воєн, їх економічні та політичні чинники, внутрішню та зовнішню політику Франції того часу. Військове мистецтво Наполеона Складові військового генія Наполеона - це безмежна впевненість у собі, у те, що він називав своєю «зіркою»; це швидка і багата уява; майже надприродна інтуїція, що допомагає йому вгадувати реакцію супротивника; це ретельне перетворення в практику стратегічних принципів і дивовижна сила волі, яка проявляється в момент прийняття тактичних рішень. Прусський військовий письменник Карл фон Клаузевиц, стверджував в трактаті «Про війну», що Наполеон був «уособленням бога війни».[9, c.127] Але більше всього дивує те, що цей бог умів залишатися зовсім простою людиною і відчував деяке задоволення, пояснюючи свій геній позбавленими всякої пихатості словами: “Військове мистецтво - це просте мистецтво, уся суть його у виконанні; воно не допускає невизначеності; у ньому усе від здорового глузду, нічого - від ідеології... Молодий артилерійський лейтенант Бонапарт почерпнув свої ідеї зі скарбниці людини, якою він палко захоплювався, називав його «тактиком насамперед», - це король Пруссії Фрідріх II - «Фрідріх Великий». 129] Насправді план завжди готовий заздалегідь, і імператор, поклавши палець на карту, спокійно повідомляє застиглому в мовчанні оточенню: “Я поб’ю ворога тут”. Поки Бонапарт знаходиться в Єгипті, Європа формує нову коаліцію, що виставила 360 тисяч солдатів проти 170 тисяч у Директорії.