Диктант як письмова робота, вправа для перевірки грамотності і засвоєння правил правопису, його різновиди, педагогічна та культурна роль. Критерії розподілу диктантів на категорії, їх відмінні риси та особливості, варіанти та можливості використання.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра українознавства МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ ДИКТАНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА» для слухачів факультету довузівської підготовки денної та вечірньої форми навчання Рівне - 2004 1. Специфіка диктантів та класифікація їх видів Диктант (у латинській мові dicto означало «говорити для записування») - це письмова робота, вправа для перевірки грамотності і засвоєння правил правопису. Різним було ставлення до диктантів - від надто частого їх використання до цілковитого заперечення, змінювалась оцінка їх ролі у навчальному процесі. Оцінюючи навчальну ефективність диктантів, потрібно мати на увазі конкретні їх форми та способи їх реалізації. Людині надзвичайно часто доводиться, окрім списування з готового тексту, формулювання власних думок, записувати сприйняте на слух, почуте від когось. Оскільки між усною мовою і писемною, між звуками в їх системі, в живому потоці мовлення і засобами їх передачі на письмі існують складні, неоднозначні відношення, необхідно створити зв’язок між слуховим сприйманням і графічним образом слова, між вимовою і його написанням. Диктант, якщо вміло проводити і застосовувати різні їх види, є одним із засобів боротьби за культуру писемної мови, вони виконують організуючу і виховну роль, допомагають сформувати професійні навики регламентованої роботи, вміння дотримуватись встановленого порядку і ритму. У той же час сама передача на письмі вимагає напруження і зосередження уваги. Отже, це один із засобів виховання уваги, дисциплінованості, організованості, точності та акуратності в навчальній діяльності, вміння включатись в розумову роботу і виконувати завдання в даний момент. Це непростий і нелегкий вид навчальної роботи. Однією з найхарактерніших ознак диктантів є запис тексту, сприйнятого на слух. Залежно від знання, яке випливає з конкретної навчальної мети, текст можна записувати без змін (слово в слово) або зі змінами - вибирати лише окремі слова, словосполучення, змінювати їх, доповнювати текст, передавати його власними словами і т. п. Де в чому близькі між собою детальні перекази та вільні диктанти. Характер відтворення продиктованого тексту - без змін чи зі змінами. 4. Оскільки навчальні диктанти допомагають виявити також рівень знань слухачів, а контрольні мають і навчальне значення, межа між ними до певної міри умовна. Пояснювальні диктанти виступають як протилежність попереджувальним - текст спочатку під диктовку записується, потім здійснюється його розбір, виправлення, коментування. Обсяг тексту (кількість слів, речень і т. п.) для навчальних диктантів визначається, виходячи з конкретної навчальної мети, місця і ролі даної форми письмової роботи в системі інших прийомів. Безсумнівно, важливо правильно вибирати вид диктанту на певному етапі навчання, бо найкраща форма роботи може стати неефективною, якщо втрачається почуття міри. Пригадуємо певні правила, з метою повторити які може проводитись диктант, потім читаємо речення, роз’яснюємо в ньому орфограми та пунктограми, далі це речення диктуємо для запису, який здійснюється і на дошці, і в зошитах. Наприклад, для закріплення теми «Не з дієприкметниками» викладач ставить питання: «У яких випадках частка не_ з дієприкметниками пишеться окремо?. Далі читає речення і пропонує визначити у ньому дієприкметники з часткою не. Місто Новоград-Волинський в історії української літератури відоме як місце народження великої поетеси Лесі Українки. У нашому місті нещодавно відкрили новий кінотеатр» Україна». Гайовий Іван, Швець Борис говорили про потребу проведення екскурсій. Далі викладач коротко розповідає біографію художника й визначає основну тематику його робіт.