Різні типи синтаксичних зв’язків та відношень з урахуванням багаторівневої ієрархії ускладненого речення. Особливості структурування простого ускладненого речення з дієприслівниковими комплексами як похідної синтаксичної одиниці. Основні типи пропозицій.
Аннотация к работе
Питання про додаткову предикативність компонентів, ізофункціональних з підрядними реченнями, учені повязують з проблемою напівпредикативності, яка визначається в синтаксичній теорії з різних поглядів: 1) у звязку з вченням про відокремлені другорядні члени речення (О.О.Потебня, І.Р.Вихованець, Л.О.Кадомцева, В.А.Іцкович, В.Г.Гак, Н.С.Валгіна та ін.); 2) у звязку з аналізом формально-синтаксичних ознак напівпредикативних відношень та зясуванням їх синтаксичної природи (О.О.Каминіна, О.Б.Сиротиніна, Г.О.Золотова, Е.С.Сасинович, Л.М.Коць, І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, К.Ф.Шульжук, М.Я.Плющ та ін.). Щодо синтаксичних функцій, то традиційно дієприслівник та дієприслівникові звороти трактувалися: 1) як "скорочені підрядні речення" (М.І.Греч, Ф.І.Буслаєв); 2)як відокремлені другорядні члени - обставини різного типу (О.М.Пєшковський, Л.А.Булаховський, Б.М.Кулик, М.Т.Доленко, І.І.Дацюк, А.Г.Кващук, М.П.Івченко та ін.); 3) як відокремлені синтагми (О.С.Мельничук, Г.П.Олійник); 4) як напівпредикативні конструкції (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський, І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська, Л.О.Кадомцева, Г.О.Золотова, О.О.Каминіна, Т.Б.Алісова, Я.Качала, Я.Попела, В.Грабє та ін.). Ці синтаксичні одиниці розглядаються в лінгвістичній літературі, по-перше, як прості речення (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський, І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, К.Ф.Шульжук, Л.О.Кадомцева, Л.К.Дмитрієва, А.Ф.Прияткіна, О.О.Каминіна та ін.); по-друге, визнаються поліпредикативними, як і складне речення (Н.М.Сазонова); по-третє, як перехідний тип конструкцій в галузі складного та простого речення, який заслуговує на окреме місце в синтаксичній градації, як-от: просте / складне / ускладнене речення (В.К.Покусаєнко,М.І.Черемисіна). Отже, актуальність дисертаційного дослідження вмотивовується потребами вдосконалення описів синтаксичної природи речень з напівпредикативними зворотами у мовознавчих працях та граматиках, де ще до цього часу явище синтаксичного ускладнення залишається непроаналізованим. Дослідження речень, ускладнених напівпредикативними дієприслівниковими конструкціями, у реферованій праці грунтується на новому семантико-синтаксичному підході до проблеми простого ускладненого речення, на понятті напівпредикативності як синтаксичній категорії, що по-різному репрезентує себе у реченнях із вторинною предикацією.У першому розділі дисертації “Категорія напівпредикативності та її реалізація у реченні, ускладненому дієприслівниковим комплексом” розглянуто формально-граматичну будову речень з Part II-конструкціями, виявлено різні рівні структурного членування, характер синтаксичних звязків та відношень, зясовано сутність категорії напівпредикативності у звязку з поняттями “відносний час”, “відносна модальність” та “часткова персональність”. У цьому плані додаткова (напівпредикативна, напівфразна) предикація визначається як потенційна здатність виражати в реченні той смисл, що містить його окрема частина з вторинним предикатом у формі прикметника, іменника, дієприкметника та дієприслівника. Реченням, ускладненим напівпредикативними конструкціями, граматичним і семантичним центром яких є дієприслівник, притаманна ієрархічна організація структурного ядра, а саме: ряд словоформ (напр., Безбородько збентежився) репрезентує структурну схему речення, тобто його ядерну позицію; інші словоформи займають більш-менш близькі до центру позиції, поширюючи предикативний мінімум (напр., збентежився до непристойності); третій тип словоформ (напр., побачивши Нелю) не зумовлюється валентністю фінітного предиката і повязується з основним складом речення напівпредикативним звязком, при якому виражається додаткова предикація за допомогою відносного часу та модальності, а також часткової персональності. Класифікація модальних значень речень, ускладнених дієприслівниковими конструкціями, стає можливою при виділенні інваріантного модального значення (реальність / ірреальність), що формує основну предикативну ознаку речення, та додаткового модального плану напівпредикативної конструкції, що бере участь у творенні вторинної предикації. З формально-граматичного боку речення, що містять напівпредикативні Part II-комплекси, є простими, дієслівного типу, оскільки зберігають структурну схему основного складу речення, до якої додається “згорнуте” речення у формі дієприслівникової конструкції.З формально-граматичного боку речення, що містять напівпредикативні дієприслівникові конструкції, є простими, оскільки зберігають структурну схему основного складу речення, до якої додається "згорнуте" речення у формі дієприслівникової конструкції. Семантичне ускладнення простого речення виникає в результаті комбінації базового елементарного речення та модифікованого елементарного речення у формі напівпредикативної Part II-конструкції, між якими встановлюються недиференційовані семантико-синтаксичні відношення непредикативного типу. Ремо-тематичне членування речень з напівпредикативними Part II-конструкціями виявляє типове співвідношення з а