Загальна характеристика інститутів інтелектуальної власності. Виявлення проблем, пов`язаних з набуттям, здійсненням, захистом та охороною даних прав. Методи вирішення проблем та вдосконалення законодавства України в сфері інтелектуальної власності.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність Розділ ІІ. Характеристика інститутів інтелектуальної власності 2.1 Авторське право та суміжні права 2.2 Патентне право 2.3 Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту 2.4 Правова охорона нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності Розділ ІІІ. Інтелектуальна власність в Україні 3.1 Захист інтелектуальної власності 3.2 Проблеми та перспективи розвитку охорони інтелектуальної власності в Україні 3.3 Недоліки законодавчої бази в сфері інтелектуальної власності в Україні Розділ ІV. Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав, патентного права, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту та нетрадиційних об`єктів інтелектуальної власності Висновки Список використаної літератури і джерел Вступ інтелектуальний власність право захист Актуальність дослідження проблеми. Саме вона є важливою частиною основних ресурсів держави, її науково-технічного потенціалу, який є вагомим чинником в сучасних економічних перетвореннях. Як країна, яка активно розвивається, Україна, посідає провідні місця в науці - математиці, інформатиці, фізиці, матеріалознавстві та в деяких інших напрямах. Зростаюча зацікавленість цією власністю пов’язана, перед усім, із ринковими перетвореннями, появою приватної власності, визначенням пріоритету поновлюваного інтелектуального ресурсу над вичерпними сировинними, впровадженням результатів наукових досягнень, які захищені відповідними охоронними документами. Передусім треба назвати роботи З.Н. Братуся, О.А. Красавчикова, Е.А. Суханова, В.А. Рясенцева, В.П. Шатрова, М.М. Богуславського, А.П. Сергєєва, О.А. Підопригори, Р.Б. Шишки. По-перше, йдеться про сукупність майнових та немайнових прав, які разом становлять право інтелектуальної власності як елемент статусу приватної особи. Зокрема, ч. 2 ст. 418 ЦК розкриває зміст права інтелектуальної власності як елементу правосубєктності, вказуючи, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншими законодавчими актами [6]. Проте, не кожний результат творчої діяльності визнається обєктом права інтелектуальної власності, а лише той, який є обєктом охорони ЦКУ та іншими законами України про інтелектуальну власність. Це первинні субєкти права інтелектуальної власності, яке на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб - правонаступників - субєктів права інтелектуальної власності як похідних. Особисті немайнові права належать також і субєктам права промислової власності, зокрема, право на присвоєння свого імені або спеціальної назви створеному винаходу чи корисній моделі. Майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання обєкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню обєкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Крім традиційних об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються авторським правом і суміжними правами, патентними правами, а також правами на комерційні позначення, українське законодавство надає правову охорону сортам рослин, топографіям інтегральних мікросхем, комерційній таємниці та деяким іншим результатам інтелектуальної творчої діяльності. При цьому, окремі об’єкти права інтелектуальної власності, зокрема наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції, є специфічними для українського законодавства, оскільки в більшості держав світу вони особливо не виділяються.