Аналіз літературної діяльності Ю. Клена, з"ясування конфлікту ідентичностей та його різновидів у творах автора. Здатність поета виразити своє "я" українською та німецькою мовами. Неокласичні основи символізму, сутність феномену мовної особистості поета.
Аннотация к работе
Це стосується й вивчення українсько-німецьких літературних звязків Юрія Клена, його зацікавлень німецькою культурою, впливами на його творчість Й.-В.Ґете, Ф.Шіллера, Г.Гайне, Ф.Гельдерліна, Р.-М.Рільке. Зустріч у художньому просторі Юрія Клена складових української та німецької культур (як і російської, єврейської) свідчить, що творчість поета складає цілісну динамічну систему, пронизану інтегративним авторським баченням, складною мережею звязків мови, культури і комунікації у феноменологічному полі людських сенсів. Так, у творчості А.Кримського, як влучно помітила С.Павличко, «воювали» між собою тюркський, український та російський елементи, в Юрія Клена також не можуть «примиритися» український, російський та німецький ментально-лінгвальні комплекси. Дисертант якраз і намагається проникнути в боротьбу «бунтівних» властивостей художньої системи (за Л.Булаховським - «мовних повстань») Юрія Клена, обравши для цього відповідний термінологічний інструментарій, де наскрізними є категорії «конфлікт ідентичностей», «феномен мовної особистості», звязок «людина-мова», «мовна картина світу», «коди й еталони культури», «еквівалентність», «квазіеквівалентність», «образні аналогії» тощо. Дослідження виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Київського славістичного університету в межах комплексної теми «Актуальні проблеми філології» (проект Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, державний реєстраційний номер 025ФО44-01, науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Г.Семенюк).У першому розділі «Феномен мовної особистості Юрія Клена» акцентовано на мовній особистості як центральному системотвірному чинникові художньої комунікації, бо, за В.Гумбольдтом, мова - організм людського духу і засіб проникнення у його таємниці, «вікно у внутрішній світ людини». Наголошується, що Юрій Клен, німець за походженням, вихований у протестантському оточенні, став українським поетом, перебуваючи в складному психологічно-мовному середовищі, де чергувалися російська, українська та німецька мови. Дисертант дійшла висновку, що мовна особистість Юрія Клена внесла в художню комунікацію неповторність українського менталітету, вираженого через панівні концепти і ціннісні домінанти; читабельність творів поета визначається національно-культурними рисами української людини. «Звязок «людина - мова» (менталітет, лексикон, асоціативні звязки») акцентовано на тому, що мовна особистість сприймає довкілля через призму мовної картини світу, «всмоктаної з молоком матері» і відкоригованої впливами інших культур, від чого залежить «словник» творів, невербальні форми спілкування, комунікативні стратегії тощо. «Мовна картина світу: неокласична й символістська стильові домінанти» аналізується ідейно-художня парадигма київської неокласики в творчості Юрія Клена: вона сформувалася в результатів інтеграції української культури у світовий духовний простір і навпаки.Дисертант наголошує, що аналіз німецькомовного простору Юрія Клена підказує: ментально-лінгвальний феномен поета належить до «помежового існування» носія національної культури в умовах полікультурності. Материнські традиції у сімї, архетипна память української культури стали основою становлення “українського поета німецького походження” - звідси вільне мистецьке оперування трьома мовами, прикладом чого є ряд творів, котрі спочатку були написані російською або німецькою мовами, а потім перекладені (або переписані) українською (“Антоній і Клеопатра”, “Трубадур Жофруа Рюдель” спочатку мали російську редакцію, а „Жанна ДАРК“ - німецьку), що зафіксовано в коментарях самого Юрія Клена. Подана схема відбилася у душевній структурі Юрія Клена, його важкій долі, коливаннях між «російською», «українською» та «німецькою» культурами, ставши своєрідною моделлю його світоспоглядання з домінантою рис української ментальності. Leben und Werke) та О.Филиповича, прокоментовано звязок «людина - мова» (менталітет, лексикон, асоціативні звязки) у його творчості, схарактеризовано мовну картину світу, де помітні неокласична і символістська стильові домінанти, досліджено німецькі впливи на його поезію (формальні збіги, еквівалентність і квазіеквівалентність, образні аналогії). Ґрунтовно прокоментовано його перекладацьку діяльність (переклади з Р.М.Рільке, Г.Гайне), розглянуто його літературно-критичні праці, німецькомовну дисертацію «Головні мотиви у творчості Леоніда Андрєєва», статті, присвячені німецькому експресіонізмові, подано розгорнутий аналіз портретів німецьких письменників (Г.Гессе).