Окупація України військами Німеччини та її союзників в роки Другої світової війни. Встановлення нацистського "нового порядку". Осуд нацизму і фашизму міжнародною спільнотою у спеціальних рішеннях Нюрнберзького трибуналу і судових інстанцій різних країн.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. Каразіна Історичний факультет Кафедра історії України Дипломна робота Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні Окша Юлія Володимирівна Харків 2009 Зміст Вступ Розділ 1. Історіографічна та джерельна база роботи Розділ 2. ЇЇ історичний зміст - боротьба українського народу за національне визволення, за свободу. Серед них питання іноземної окупації в роки Другої світової війни. Офіційним днем завершення фашистської окупації України вважається 14 жовтня 1944 року, коли відбулося урочисте засідання в Києві. Наукові колективи із представників Генштабу, військових академій, спеціалісти інституту історії Академії наук СРСР першими вивчали джерела, піднімали документальні матеріали. Авторами багатьох із них були зарубіжні партійні діячі: П. Тольятті, М. Торез, М. Еркомі, Д. Армад, радянські історики і публіцисти, зокрема українські - К. Дубина, Л. Новиченко, Т. Стропал, Д. Беддик. У 1943 р. з’явилася друком праця Н. Бєлова “Розпад гітлерівської осі”. В історико-мемуарній праці “Справа всього життя А.М. Василевського дається аналіз стилю роботи радянського Верховного Головнокомандування. Ні на Сході, чи на Заході не з’явилося більш-менш значних публікацій про союзників гітлерівської Німеччини, ні про окупаційний період. З початку 90-х років перед українськими істориками повстало у всій своїй складності і повноті завдання створити нову історіографію війни, яка була б незалежною від ідеологічних, партійно-політичних пристрастей і уподобань, базувалася б не на міфах, припущеннях і політичній кон’юнктурі, а на документах і факторах. До таких проблем необхідно віднести, зокрема: об’єктивну і неупереджену оцінку радянської історіографії другої світової війни, аналіз причин непідготовленості Збройних сил СРСР до відсічі ворогу і їх поразок у перший період війни; оцінку версії про превентивну війну гітлерівської Німеччини проти СРСР. Масовий розстріл єврейського населення у Бабиному Яру - найжорсткіший в сучасній історії акт геноциду. Найбільше значення серед них “Спогади солдата Гудеріана Гейнца”. Тепер читач може познайомитися з талановитим німецьким воєначальником, проникнути у психологію німецького офіцера, через його сприйняття, його очима поглянути на історичні події, нарешті переконатися, як неприязно він говорить про союзників гітлерівської Німеччини. Група німецьких генералів: З. Весторель, В. Крейпе, Г. Блюментрит, Ф. Цейтлер, Х. Мантейфель, перебуваючи в полоні у американців написали цікаву монографію “Фатальні рішення вермахту” /2000/. У Москві вийшла оновлена книга “СС у дії”. Документи про СС займають у ній основне місце.1 В. З книги читач дізнається, як Диверсанту №1 довіреній особі А. Гітлера, воєнному злочинцю не уникнути смертного вироку, вдалося в достатку прожити до 5 липня 1975 р. Інтерес дослідників та істориків до минулого СС і гестапо не згасає. У незалежній Україні спалахнув інтерес до історії дивізії “Галичина”. Не потребують коментарів розділи книги під такими назвами: “Злочини в Дарниці”, “Табір на Керосинній”, “Сиренькій табір”, “Бабин Яр” та ін. Цінними в роботі стали періодичні видання воєнних років, зокрема “Соціалістична Харківщина” 1942 р., “Червона Зірка” 1942 р., “Радянська Україна”1942р.,”Правда”, “Нова Україна”. Окрім мемуарів видатних полководців використовувалися спогади простих людей свідків подій, які стосуються окупаційного режиму в Україні та Харкові. У дипломній роботі досліджується процес захоплення України, злодіяння фашистів, трагедії окремих періодів окупації, окупаційний період на Харківщині. Завданням дипломної роботи є узагальнення відомостей документальних джерел та історичної літератури щодо справжніх розмірів фашистських злодіянь в окупаційний період, дослідження сутності політики “нового порядку, при цьому особливу увагу приділити окупаційному режиму на Харківщині. В цьому розділі досліджується трагедія Бабиного Яру, голокост, економічне пограбування України, вивіз працездатного населення на роботу до Німеччини. Німецька армія наступала у трьох напрямах: група “Північ” на Ленінград, група “Центр” на Мінськ і Смоленськ (з Москвою як подальшою ціллю), група “Південь” у напрямку Житомира і Києва. Вирішальною для дальшого ходу воєнних операцій була битва під Уманню (10-12 червня 1941р.) під час якої розбито радянську армію, що утримувала доступ до Центральної та Східної України. Проте влітку-восени 1941 року німецькі війська просувалися по радянській території значно швидше, аніж по території Польщі два роки тому. Червоній армії було куди відступати; наявність великого тилу у східній частині СРСР дозволило евакуювати воєнне виробництво. Безслідно зникли, точніше були знищені НКВС, академіки Агатангел Кримський, Кирило Студинський, син Івана Франка Петро та інші. Рейхскомісаріати підпадали під управління міністерства у справах окупованих східних земель, які очолював Розенберг. Рейх комісаріат “Україна” очолив гауляйтер Еріх Кох, своєю жорстокістю і вірністю Гітлерові.