Створення класифікації та опис тематичних груп німецьких запозичень. Особливості процесу фонетичного і семантичного засвоєння іншомовних слів у сучасній російській мові. Послідовність адаптації запозичень з німецької мови у морфемно-словотворчому аспекті.
Аннотация к работе
Як рефлексія мовної системи на позамовні суспільні процеси, запозичення віддзеркалюють динаміку й характер таких процесів. Німецькі запозичення у російській мові вважаються одними з найдавніших, але досі у вітчизняному мовознавстві не існує окремого комплексного дослідження місця і ролі цієї групи слів у лексичній системі сучасної російської мови. Частиною комплексної проблеми виступає також питання засвоєння німецьких запозичень у роботах, присвячених асиміляції іншомовної лексики в мові-реципієнті (В.Г. Усі зазначені обставини визначають актуальність дисертаційного дослідження, яка зумовлена необхідністю комплексного аналізу німецьких запозичень у складі лексичної системи сучасної російської мови в контексті процесів глобалізації і посилення мовно-культурних контактів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на матеріалі сучасної російської лексикографії здійснено комплексний опис процесу запозичення з німецької мови; проведено аналіз факторів цього процесу з історико-культурологічних позицій; створено сучасну модель для тематичної класифікації лексики; переглянуто й розширено склад тематичних груп німецьких запозичень у сучасній російській мові; систематизовано результати засвоєння німецьких запозичень.Одним з головних питань, повязаних із запозиченнями, яке ставилось не лише вченими, а й провідними суспільними діячами ще у XVIII - ХІХ ст., є питання чистоти мови, або необхідності чи доцільності запозичення. Починаючи з середини ХХ ст., вчені більш детально розглядають проблеми адаптації запозичень не лише з позицій фонетичного й морфологічного пристосування до норм мови-реципієнта, а й з огляду на їх семантичне засвоєння, словотворчу й функціональну активність у мові-реципієнті (В.М. Історико-хронологічний аспект передбачає вивчення етимології запозичень, шляхів проникнення іншомовних одиниць у мову-реципієнт, а, відповідно, й встановлення генетичних та історичних джерел. У дисертаційному дослідженні уживаються такі терміни для позначення результату запозичення: запозичення, лексичне запозичення, запозичена лексема (слово), запозичений елемент, запозичена одиниця. У роботі запропоновано тематичну класифікацію німецьких запозичень, на якій базується структура всього розділу: екстралінгвальні фактори процесу запозичення з німецької мови описуються за виділеними тематичними групами: "Наука", "Техніка", "Промисловість", "Медицина, охорона здоровя", "Культура, мистецтво", "Суспільно-політична сфера", "Звязок, транспорт", "Економіка", "Сільське, мисливське, лісове господарство", "Побут".Комплексний аналіз німецьких запозичень у системі сучасної російської мови дозволяє зробити загальні висновки. Німецькі запозичення займають у системі сучасної російської мови особливе місце: незважаючи на їх значну кількість, лише 25% з них входить до активного словника. Виділення тематичних груп німецьких запозичень базується на позамовних характеристиках (групуванні понять у реальній дійсності та свідомості носіїв мови) і дозволяє дати вичерпний опис процесу запозичення у співвідношенні з історико-культурологічними обставинами процесу. Виділяються такі тематичні групи німецьких запозичень: "Наука", "Техніка", "Промисловість", "Медицина, охорона здоровя", "Культура, мистецтво", "Суспільно-політична сфера", "Звязок, транспорт", "Економіка", "Сільське, мисливське, лісове господарство", "Побут". У фонетичному засвоєнні німецьких запозичень провідну роль відіграє мова-реципієнт: німецькі фонеми-прототипи втрачають властиві їм у мові-джерелі артикуляційно-акустичні й фонологічні ознаки, набуваючи при цьому відповідних характеристик російської мови.