Чинники створення німецьких районів в УРСР. Специфіка їх розвитку в умовах НЕПу. Своєрідність формування цих поселень на різних етапах національного районування. Характер змін в регіоні за встановлення радянською владою командно-адміністративної системи.
Аннотация к работе
Провідне місце південного регіону в компактному оселенні німців на українському терені визначило й переважну сконцентрованість німецьких національних районів. Останнім часом проводиться активне вивчення питань, повязаних як з різними сферами життєдіяльності німецького етносу в Україні, так і з адміністративно-територіальним реформуванням у міжвоєнний період, однак відсутність дослідження, безпосередньо присвяченого специфіці виокремлення німецьких районів Півдня України як національних адміністративно-територіальних одиниць, спричинила подальші наукові розшуки, нагальні у наукових студіюваннях та в практиці державного будівництва. Хронологічні рамки охоплюють період від запровадження радянською владою в Україні національного районування у 1924 р. до ліквідації німецьких національних районів у 1939 р. Територіальні межі роботи охоплюють південну частину України в кордонах республіки 1920-30-х рр. і визначаються розташуванням німецьких національних районів на терені сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької й Донецької областей. встановити вплив адміністративного врядування німецьких поселень Південної України кінця XVIII - початку ХХ ст. на подальше утворення радянською владою німецьких національних районів у міжвоєнний період;Багалій), що сприяють усвідомленню впливу специфіки дореволюційної адміністративної приналежності німецьких поселень Півдня України на подальше національне районування за радянських часів. Значним колективним доробком міжнародного рівня став вихід 4-томної "Енциклопедії російських німців", що містить численні статті з німецького оселення в Україні, в т.ч. німецького районування. До другої групи відноситься ділова документація державних установ різного рівня (протоколи та стенограми засідань, постанови, акти, накази, доповіді, звіти, матеріали обстежень, інформаційні зведення, довідки, плани), що міститься в архівних фондах ДАРФ (Р-3316, Р-6892), ЦДАВО (Р-1, Р-413), ДАДНО (Р-158, Р-305, Р-2734), ДАДО (Р-1202), ДАЗО (Р-576, Р-1212, Р-1415), ДАМО (Р-102, Р-158, Р-161, Р-165, Р-185, Р-265, Р-418, Р-985, Р-2201), ДАОО (Р-53, Р-99, Р-134, Р-969, Р-2009), ДАХО (Р-2, Р-297, Р-301, Р-336, Р-414, Р-440, Р-445) і надає різноманітні дані функціонування німецьких національних районів південного регіону. У підрозділі 2.1 "Передумови створення німецьких національних районів у південноукраїнському регіоні" зясовано вплив еволюції попереднього адміністративного врядування німецьких поселень південноукраїнського терену на подальше утворення радянською владою німецьких національних районів. Із введенням у березні 1923 р. нового адміністративно-територіального поділу України з укрупненням волостей у райони, а повітів - в округи в республіці склалася чотириступенева система управління (центр - губернія - округа - район).Хоч існування в Україні німецьких національних районів припало лише на термін з 1924 по 1939 рр., однак певні передумови та чинники їх заснування склалися ще у попередні часи розвитку німецьких поселень південного регіону. Система спеціальних адміністративних одиниць із особливим управлінням, базована на конфесійних відмінностях, що закладалася ще за розселення німецьких іммігрантів на українському Півдні в кінці XVIII - на початку ХІХ ст., у дореволюційний час зазнала наростаючої дестабілізації через трансформацію політики царського уряду в напрямку від протекціоністського сприяння на початковому етапі до зміни статусу й підпорядкування та правових і економічних обмежень межі ХІХ-ХХ ст. Створення національних адміністративно-територіальних одиниць стало для радянського керівництва засобом залучення неприхильного населення до соціалістичного будівництва, тоді як німецькі поселенці змушені були поставитися до їх заснування як дозволеної державою форми збереження певних елементів власної самобутності, що й обумовило виділення німецьких районів найпершими в УСРР. Компактність сільського оселення за конфесійною ознакою німецьких мешканців краю змусила радянське керівництво, всупереч негативному ставленню до релігійного чинника та дореволюційного поділу, де-факто рахуватися з цим на початковому етапі утворення німецьких районів із національним статусом. Адміністративно-територіальні зміни кінця 1920-х - 1930-х рр., в умовах згорнення непу та здійснення суцільної колективізації й втрати німецькими районами економічної самобутності, започаткували ліквідацію "небажаних" для влади районів за одночасного утворення при розукрупненні нових районів з національним статусом.