Секретний наказ Гітлера про розробку плану окупації Чехословаччини. Переговори про судейське питання між чеським урядом та Гейленом. Етапи розгортання Чехословацької кризи. Рішення Мюнхенської конференції. Характеристика періоду Чехословацької республіки.
Аннотация к работе
«Друга Чехословацька республіка» Висновки Список використаних джерел та літератури гітлер окупація чехословацький мюнхенський Вступ Міркуючи про найкривавішу в історії людства війну , ми повертаємося до передвоєнний час , який ввійшов історію як передвоєнна політична криза, з тим щоб зрозуміти той міжнародний стан , в якому готувалась та розпочалась війна , в результаті підготовки та здійснених Німеччиною агресивних планів завоювання світового панування при поступках зі сторони Англії та Франції, продемонстрованих в Мюнхені. У цій роботі автор розкриває процес приношення Чехословаччини в жертву фашистській агресії імперіалістичними державами для позбавлення могутності Радянського Союзу ,та завершення його підписанням спільної згоди 29 вересня 1938 року в Мюнхені.. Актуальність цієї теми на думку автора полягає в тому, що смертельний вирок підписаний Чехословаччини в Мюнхені, відкрив Гітлеру - лідеру агресорів шлях для подальших актів агресії на Сході та став передумовою Другої світової війни Мета цієї роботи проаналізувати розвиток відносин з Західними імперіалістичними країнами, їх профашистську політику, та Радянським Союзом в період кризи., його наполегливу боротьбу за створення колективної безпеки в Європі, опір агресорам, збереження цілісності та незалежності Чехословацької республіки. Із робіт зарубіжних авторів, які безпосередньо відносяться до розглядання даної проблеми, треба виділити У.Черчилля англійського політичного діяча та його роботу «Друга світова війна» його робота головним чином висвітлює події Другої світової війни, але він не міг обійти подію більш раннього періоду, які призвели до ліквідації Чехословацької держави, чому посприяла і Англія. Свій мемуари опублікував після війни один з керівників зовнішньої політики буржуазної Чехословаччини, її президент та міністр закордонних справ Едуард Бенеш. Змальовуючи загальну картину подій в перед мюнхенський періоду, Бенеш наполегливо підводить читача до думки що ву чехословацького уряду не було виходу крім капітуляції перед агресорами, і чехословацький уряд, як і він сам став жертвою обставин. Уряди Франції та Англії закликали Е. Бенеша розпочати прямі переговори з Ген-ляйном і поступитися йому заради миру. В день вступу німецьких військ в Австрію згідно з доповіддю посла Франції в Німе чинні, Геринг дав чехословацькому посланнику в Берлині запевнення що в Німе чинні нема «ніяких поганих намірів щодо Чехословаччини» 14 березня французький прем’єр - міністр Блюм заявив чехословацькому посланнику в Парижі що Франція безперечно виконає зобов’язання по відношенню до Чехословаччині Ці дипломатичні запевнення не змогли приховати сумної дійсності. Німеччина могла тепер зосередити як свої аргументи, так і армію безпосередньо проти західних кордонів Чехословаччини. Сподіваючись стримати Гітлера від подальшої агресії англійський уряд у відповідності з рішенням Чемберлена почало шукати згоди з Італією з питання району Середземного моря. Не дивлячись на згоду англійського уряду, йому могла знадобитися підтримка Німеччини у цій авантюрі. Англійський та французький посланники у Празі після цього відвідали міністра закордонних справ Чехословаччини щоб виразити надію що чеський уряд зробить все можливе для врегулювання цього питання. Його військові аташе в Німеччині переконались що відбувається військова підготовка. Тиск Галіфакса був настільки сильним, що відразу після розмови з ним Масарик мав бесіду з германським послом в Лондоні Дірксеном та дав йому зрозуміти , що чехословацький уряд готов домовитись з Німеччиною про всі питання. Чехословацька реакція домагалась того, щоб в червні 1938р. уряд Чехословаччини встановив офіційні відносини з урядом іспанських бунтівників, та вже в кінці червня чехословацький дипломатичний представник виїхав в Бургос. 23 та 25 липня Боннє в спеціальних листах також наполягав, щоб Чехословаччина прийняла Ренсімена, так як лише цим начебто вона може змусити Англію погодитись на якесь розумне рішення.10 Але це була неправда, так як Галіфакс як раз у розмові з Бонне та Даладьє у Парижі 20липня заявив, що відповідальність англійського уряду « починається та закінчується на тому, що вона шукає посередника», але те що воно відмовляється від відповідальності за результати його місії та пропозиції, яке він внесе для розв’язання спірного питання. Отже, англійські лорди дуже добре розуміли, що погрози Гітлера- це брехня, але вони відкидали одну навіть думку, про конфлікт між Англією та Німеччиною, бо як заявив Горас Вілсон, «користь з цього отримує лише більшовизм»13.цьому слід завадити.