Пісні Закарпатського краю. Коломийка в Закарпатському фольклорі. Вплив М. Кречка на музику Закарпаття. Традиції та тенденції програм хорових колективів Закарпаття. Збирачі Закарпатських пісень. Дезидерій Задор – видатний Закарпатський композитор та діяч.
Аннотация к работе
У українській фольклористиці існують кілька книг,які фіксують пісенність одного населеного пункту, однією з яких є збірник "Ой видно село" - це пісенне надбання села Арданово, що на Закарпатті. Появою цієї книги завдячуємо насамперед кандидату філологічних наук, відомому фольклористу, невтомному записувачеві народної поетичної творчості, Заслуженому діячу мистецтв України Івану Васильовичу Хланті. Найстарша з них, Ганна Іванівна Пекар, народилася 1912 року. Від неї записано 20 пісень, серед яких "Ой зацвіла черешенька", яку не доводилось почути від інших. Пісні про кохання.Зафіксовано численні назви ритмомелодичних варіантів коломийок, що мають ло-кальну привязку («волосянська», «либохірська», «тухлянська», «яблунівська»), а також виявляють звязок із відповідною етнографічною групою («гуцульська», «бойківська», «лемківська») або з іменами специфічних виконавців («гурівська»). Карпатська коломийка “до танцю ” відзначається стилістичною єдністю: лаконізмом тексту, квадратною структурою наспіву, звязком з танцем. Коломийки танцюють - отже, їх супроводить ритм танцю; під коломийки грають музики - отже, включається музично-оркестрова ритміка (скрипка, бас, барабан, тарілки). Коломийки “до співу” в регіоні Карпат і за формою, і за функцією є головним різновидом ліричної пісні.М. Кречко увійшов в історію закарпатської музичної культури як видатний диригент, фольклорист, музично-громадський діяч та публіцист. Кречка як музиканта проходило в його рідному Закарпатті та в Києві. Той факт,що він стверджувався в надзвичайно різних за своїми народно-хоровими і професійними традиціямирегіонах, вплинув на те, що Михайло Михайлович сформувався як надзвичайно самобутній музикант. Милославського та Г. Верьовки.Аналізуються історично зумовлені процеси мультинаціональної взаємодії і взаємовпливів у Закарпатті, де вони позначені найбільшою інтенсивністю з усіх інших західноукраїнських регіонів. Розглядається роль Миколи Попенка як керівника Закарпатського народного хору та інших колективів і формулюється його головна світоглядна позиція як диригента: прагнення зафіксувати специфічні риси закарпатського фольклору, зберегти автентичну співочу традицію краю. Микола Якович Попенко, родом із гуцульського закарпатського містечка Рахова, по праву став маестро нашого красного пісенного мистецтва, непересічною особистістю. Творець-композитор і виконавець вокальної хорової пісні, музичний діяч-народознавець, талановитий диригент.Під час Другої світової війни нотна бібліотека була знищена. Шкоди завдала і післявоєнна атеїстична політика радянського режиму, коли музичні твори священиків вилучали з музеїв і бібліотек як непотріб. Окрім того, чимало матеріалів розпорошено по архівах держав, до складу яких у різний час входило Закарпаття(Румунії, Словаччини, Угорщини). Рудловчак, М. Серед збирачів закарпатських народних мелодій періоду1850-1860-х років найчисельнішою виявилася група музичнограмотних регентів, які успішно поєднували диригування з композицією , добре володіли загальноєвропейською системою нотного запису, мали належну музичну підготовку.Жителями Закарпаття складено чимало пісень про перебіг і колізії їх громадського життя, соціальні, станові питання та ін. Рахові Лука Демян записав співанку-хроніку про трагічну загибель та похорони бокораша Василька, який утопився в річці: «Ой кувала зозулечка на лучи, на лучи, / Утопився хло Василько дарабу везучи».