Особливості розвитку музичного та театрального мистецтва в Маріуполі. Діяльність Маріупольського грецького театру, Народної капели під управлінням К.М. Рініері. Політика радянського керівництва в галузі культури, "культурна революція" в 1917-1938 роках.
Аннотация к работе
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з курсу «Історія України» на тему: Музичне та театральне мистецтво в Маріуполі в 1917-1938 р. XX ст. Театральне мистецтво в Маріуполі в 1917 - 1938 роках ХХ ст. Розділ 2. Під час громадянської війни Маріуполь 17 разів переходив з рук в руки, місто знаходилося у складі УНР, Донецько-Криворізької радянської республіки, Української Держави (Гетьманату), УРСР, державного устрою ЗСПР А.Денікіна. Вибір нижньої межі обумовленій тим, що 28 січня 1938 року було приняте рішення про ліквідацію робітничо-колгоспного театру та грецького робітничо-колгоспного театру. Історіографія.Початок дослідженню радянського та культурного будівництва в Україні поклала монографія О. Б. Слуцького «Радянське і культурне будівництво на Україні в перші роки боротьби за соціалістичну індустріалізацію країни (1926 - 1929 рр.)»[8], яка вийшла 1957року. У своїй працi «Тисяча рокiв української культури» М. Семчишин зазначає такi риси культурної полiтикибiльшовикiв в Українi: проведення культурної революцiї, тобто знищення всiх старих культур - нацiональних, класових, релiгiйних; створення для всiх єдиної, спiльної культури - нацiональної за формою та соцiалiстичної за змiстом; проголошення примату науки над релiгiйними догмами; введення нових методiв у розбудову i керування культурним процесом пiдпартiйними доглядом та цензурою[7]. Серед праць присвячених культурним процесам в Донбаси можна виділіти такі: Ляшенко Г.П. «Успiхи культурного будiвництва в Донбасi», Хюренiна I.Ю. «Культурна полiтика в Донбасi у 1920-30-i роки: мета, особливостi, наслідки»[10]. У 1930-х р. відбувається оформлення механізмів бюрократичного управління освітою, наукою і культурою в СРСР і починає здійснюватися жорсткий контроль над ними апарату ЦК ВКП (б). Володимир Ілліч не встиг детально розробити планпостроенія нової культури, але його точка зору уривками проглядається в різних виступах, документах, листах. Про розвитк музичного мистецтва в маріуполіповідомляеться у газетах,зокрема в газеті «Маріупольське слово» від 5 серпня 1917 Дирекція Маріупольського Відділення ГРМО, на чолі з головою О. Квітницькою, повідомлялося «про відкриття в місті Маріуполі з осені поточного навчального року музичного училища »[19]. За Статутом в ці права включалося сприяння членам партнерства у підтримці професійного музичного мистецтва, просування молодих виконавців, у наданні інформаційної підтримки, в захисті прав та інтересів у державних і бізнес структурах Російської Федерації. Що описуєтруппу «Барського»,згадується про бенефіс А.І МініноїРавіч, також згадуються імена - Чиганов,Яворський,Литвінська [33]. В одному з номерів журналу «Театр і драматургія» за 1934 опубліковано повідомлення: «У Маріуполі почав працювати перший в СРСР грецький театр. У складі 24 актора, в більшості комсомольці». Відомості про те, що розвиток театру йшов складним і часом болісним шляхом знаходимо в одній зі статей Ф. Ялі «Про один забутий театр», опублікованій в газеті «Приазовський пролетар» у березні 1933 року. У цікаво поставленої програмі артисти грецького театру продемонстрували багатство національної творчості - пісні й танці греків» [5]. Вони отримали можливість більш близько ознайомитися з літературною спадщиною великого поета»[40]. У грудні 1918 року, коли місто переживало кризу з подачею електроенергії і були закриті всі кінематографи, афіші як і раніше запрошували на вистави трупи В.В.Барського, так як «міська управа дозволила відпускати Зимового театру електроенергію, хоча б у обмеженій кількості » [6]. З роками все більше театральних колективів приїжджає на гастролі в місто Мариуполь.