Історичні долі угорського народу. Розквіт національної культури до середини XIX століття. Розвиток народної музики - селянської, куруцької, міської. Характерні риси стилю вербункош. Життєвий і творчий шлях Ф. Еркеля. Творчість видатного класика Ф. Листа.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ КУРСОВА РОБОТА «Музична культура Угорщини ХІХ ст.» КИЇВ-2013 Зміст Вступ Розділ 1. Історичні відомості про формування угорської музики ХІХ ст. 1.1 Історичні долі угорського народу. Ференц Еркель та Ференц Ліст - найвидатніші класики угорської музики ХІХ ст. 2.1 Ференц Еркель. Життєвий і творчий шлях 2.2 Опери «Ласло Хуньяди» і «Банк-бан» - як основа оперного мистецтва Угорщини 2.3 Творчість Ф. Листа - як видатного класика угорської музики Висновок Список використаної літератури Додаток Вступ Витоки музичної культури Угорщини в її багатому музичному фольклорі. Творці угорської танцювальної музики,які одержали європейську популярність-скрипаль і композитор Я. Біхарі, якому вербункош, головним чином,зобовязаний своєю популярністю, скрипаль-композитор Я. Лавотта, автор програмно-циклічних творів, і А. Чермак, автор танців для камерного ансамблю і основоположник камерної угорської музики. Стиль вербункош став у XIX столітті визнаним музичною мовою угорського романтизму. У романтичних операх Ф. Еркеля Ласло Хуньяді (1844), Банк бан (1861) і Дьордь Дожа (1867), написаних на героїчні сюжети з історії національно-визвольних рухів, в яких знайшли відображення ідеї боротьби за національну незалежність. Вербункош відіграв важливу роль і в західноєвропейській музиці: він використаний у творах Й. Гайдна, В.А. Моцарта, Л. Бетховена, К.М. Вебера, пізніше - І. Брамса. Хоча Ліст провів більшу частину життя поза Угорщиною, у своїй творчості він постійно повертався до втілення угорської тематики і національного музичного матеріалу, ніколи не втрачаючи звязку з батьківщиною. Мета: провести комплексний аналіз та показати особливості та історичні чинники розвитку музики в Угорщині. Найбільш грізною була війна куруців («хрестоносців» - в основному селян-кріпаків), очолена трансильванським князем Ференцем Ракоці II, яка тривала вісім років (1703-1711). У XVI-XVII століттях створюються історичні пісні, що розповідають про славні подвиги або про бідування батьківщини (наприклад, віршована історія Банк-бана, літопис у віршах про короля Матяша - Матвее Корвіні та інших).