Вивчення правових джерел ісламу. Обґрунтування їх важливості та значення в системі мусульманського права. Визначення ролі Корану, Іджми, Суни та Киясу у житті мусульманина з точки зору віри. Порівняння мусульмансько-правової системи права з канонічною.
Аннотация к работе
Загальна характеристика мусульманського праваМусульманське право виникло (VII-X століття) у процесі розпаду родоплемінного ладу і становлення феодального суспільства в Арабському халіфаті. Вино відображало взаємодію двох засад - релігійно-етичної та власне правової, повязано з імям Магомета - купця з Мекки (570-632 pp.), який обєднав всі аравійські племена в один народ, створив арабську державу і поклав у його основу іслам. Чималу роль при цьому відіграло звичаєве право. Володіння релігійною і світською владою (законодавчою, виконавчою, судовою) відкривало їм широкий простір для тлумачення від імені Аллаха і Магомета релігійних джерел - Корана і Суни.Мусульманське право носить характер божественних настанов, а тому немає і не може бути влади, здатної його змінити. Мусульманська юриспруденція визначає норму права як загальнообовязкове правило поведінки, встановлене верховним законодавцем - Аллахом. При цьому норма може бути сформульована прямо - через одкровення або опосередковано - через висновки, зроблені найвидатнішими знавцями шаріату на основі тлумачення волі Аллаха. Коран надає цим питання найбільшої, після власне релігійних приписів, уваги і присвячує їм майже 70 віршів.Невідємною частиною ісламу є шаріат ("шлях праведного життя"). Це - сукупність норм мусульманського права, релігійних та обрядових настанов і правил, що покликані регламентувати не тільки поведінку мусульманина в усіх сферах суспільного та особистого життя, а й його думки і почуття. При цьому практично всі нормативні приписи виходять з ідеї обовязків людини перед Аллахом, а не з ідеї прав, свобод і гідності людини.Джерела мусульманського праваЗа життя Мухаммета ніхто не збирав текстів, люди вчили їх напамять, записували на різних предметах. Цю справу доручили Зайду Ібн Сабіту, який служив секретарем у Мухаммеда протягом останніх пяти років. Коран - перша письмова памятка арабською мовою, що містить релігійні погляди на світ та природу, догматичні положення, правові норми, обряди, ритуали, традиції арабів. Мусульмани вважають його словом Аллаха, що зійшло з неба, тобто його текст вкладений в уста Мухаммеда самим Богом.Іншим авторитетним і обовязковим для всіх мусульман джерелом права була Сунна ( "священний переказ"), що складається з численних розповідей (хадісів) про думки і вчинки самого Мухамеда. У хадісах також можна зустріти різне правове нашарування, що відображає розвиток соціальних відносин в арабському суспільстві. Остаточне редагування хадісів було здійснене у IX ст., коли були складені в ортодоксальних збірниках Суни, найбільшу популярність з яких отримав Бухарі (помер в 870 р.). З Суни також виводяться норми шлюбного і спадкового, судового права, правила про рабів і т.ін. Хадіси Сунни, незважаючи на їх обробку, містили багато суперечливих положень, і вибір найбільш "достовірних" цілком відносився до розсуду богословів-правознавців і суддів. Вважалося, що мають силу лише ті хадіси, які були переказані прихильниками Мухамета, причому, на відміну від суннітів, шиіти визнавали дійсними лише ті хадіси, які сходили до халіфу Алі і до його прихильників . Таким чином, "Сунна посланця Аллаха" (повна назва Сунни) - зведення текстів, що описують життя Мухамета, його слова і справи, а в широкому значенні - збірник благих звичаїв, традиційних встановлень, доповнюючий Навчання Сунни - важлива частина релігійного виховання і освіти.Іджма - третє джерело мусульманського права, за допомогою якого шукалися відповіді на питання, не вирішені Кораном і Суною.Кияс - рішення за аналогією.Сучасне мусульманське право. Мусульманське право давало широкий простір для суддівського вибору. Ця ж особливість структуримусульманського права дозволяє при закріпленні його норм у сучасномузаконодавстві вибирати з безлічі суперечливих приписів ті,які найкращим чином відповідають інтересам соціально-політичних сил,що стоять при владі в тій чи іншій мусульманській країні.Порівняльна характеристика мусульмансько - правової системи з канонічною системою права. Мусульманське право, як і канонічне - цього права церкви, право громади віруючих. Мусульманське право, до найменших подробиць, невідємний елемент релігії Іслама.