Імунозалежність клінічного перебігу псоріазу - Автореферат

Псоріаз відноситься до групи найбільш поширених шкірних захворювань. Незясованість етіології, мультифакторність патогенезу, хронічно-рецидивуючий перебіг, досить частий розвиток ускладнених форм, призводячих до тривалої втрати працездатності, відсутність високоефективних методів лікування надають псоріазу статус не лише медичної, а й соціальної проблеми. Доведена експерсія HLA-DR комплексу на частині кератиноцитів свідчить про зміну їх імунологічного фекотину та відображає здатність активувати епідермальні Т-лімфоцити, продукувати цитокіни, котрі викликають гіперпроліферацію епідермісу (Шейнкман В.Л., 2000; Димант Л.Е., 2001). Слід зазначити, що псоріазу притаманна варіабільність розвитку імунопатологічних змін, котрі можуть поєднуватись, або стадійно змінювати одна одну (Шевченко Т.И., Шлопов В.Г., 2001; Селезньов О.О., 2002). Незважаючи на багаточисельність запропонованих методів і засобів лікування хворих на псоріаз, їх ефективність залишається досить низькою (Weinstein Y. D., White Y. M., 1993; Шилов В.Н., Сергієнко В.И., 1998; Курдина М.И.Найчастіше вона була представлена захворюваннями щлунково-кишкового тракту (гастродуоденит, гепатохолецистит, панкреатит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки) - у 23 (20,0%) пацієнтів, серцево-судинної (ішемічна хвороба серця, стенокардія спокою та напруження, міокардит, гіпертонічна хвороба) - у 19 (16,5%) осіб, нервової (вегето-судинна дистонія, астено-невротичний синдром), дихальної (бронхіт, запалення легенів) та сечостатевої (пієлонефрит, цистит) систем , відповідно, 6 (5,2%), 5 (4,4%) і 4 (3,5%) хворих. Так, рівень СД3 і СД4 елементів найбільш виразно зменшувався у хворих на псоріатичну еритродермію з ураженням суглобів, сягаючи, відповідно, 41,33 0,45% (у здорових осіб - 67,32 0,98%; р <0,05) і 34,82 0,19% (у здорових осіб - 45,09 0,32; р 0,05). Це призводило до вірогідного (р<0,05) зменшення СД4 /СД8 індексу у хворих на розповсюджений псоріаз без ускладнь - до 1,85 013 % (у здорових осіб - 2,15 0,24%), дисеміновану форму дерматозу з артропатією-до 1,78 0,27% та у хворих з обмеженим псоріазом - до 1,83 0,24%. Підвищення рівнів СД16 , СД95 клітин та зменшення вмісту СД 22 елементів у спостерігаємих пацієнтів також залежало від клінічного перебігу захворювання, набуваючи пікових значень при еритродермії з суглобопатією та прогресуючій стадії відповідно СД 16 27,37 ± 0,79% (у здорових осіб - 15,65 ±0,43%; р< 0,05) і 22,18 ± 0,52% (р< 0,05); 27,78 ± 0,62% (у здорових осіб - 16,73 ± 0,25%; р< 0,05 ) і 25,08 ± 0,44% (р< 0,05); СД12 11,63 ± 1,32% (у здорових осіб - 18,82 ± 0,31%; р< 0,05) і 13,14 ± 1,04% (р< 0,05). Інтерлейкіновий спектр характеризувався підвищенням рівнів IL-Ів - до 74,18 ±0,61 пкг/мл (у здорових осіб - 57,81 ± 0,95 пкг/мл; р <0,05); IL - 4 - до 77,14 ±1 пкг/мл (у здорових осіб - 43,32 ± 0,74 пкг/мл; р< 0,05); IL - 6 - до 9,51 ± 0,14 пкг/мл (у здорових осіб - 7,08 ± 0,16 пкг/мл); р< 0,05) і зменшенням концентрацій IL - 2 - до 95,71 ±3,32 пкг/мл (у здорових осіб - 152,14 ±2,19 пкг/мл; р< 0,05), IL-12 - до 23,31± 0,47 пкг/мл (у здорових осіб - 32,24± 0,51 пкг/мл; р< 0,05).У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення наукової задачі - встановлена залежність клінічного перебігу псоріазу від змін імунологічного статусу хворих, що потребує диференційованого підходу до терапії дерматозу. Недостатність її Т-ценолярного складового компонента обумовлена пригніченням регуляторного рівня СД4 елементів до 37,04±0,18%; (р<0,05) та інтактністю цитотоксичного напрямків резистентності (кількості СД8 клітин 20,92±0,74%.(р<0,05) поєднується з інгібованим вмістом клітин-попередників антитілопродукуючих елементів (кількісті СД22 елементів 14,22±0,51%.; (р<0,05). Збільшення кількості СД95 клітин у хворих на псоріаз до 24,17±0,69% (р<0,05) інострує накопичення інтоксикаційних явищ, котре у пацієнтів з еритродермією та артропатією, набуває окресленої клініко-імунної маніфестації (вміст СД 95 - 27,78±0,62%. Різноспрямованість змін цитокінового профілю у хворих на псоріаз складається з вірогідного підвищення рівнів IL-Ів до 74,18±0,61 пкг/мл, IL-4 до 77,14±0,81 пкг/мл), IL-6 до 9,51±0,14 пкг/мл), ?-TNF до 93,18±1,24 пкг/мл і зниження концентрацій IL-2 (до 95,71±3,32 пкг/мл), IL-12 до 23,3±0,47 пкг/мл, INF? до 11,26±0,50 пкг/мл. Підвищення у обмежених пацієнтів поглинальної активності нейтрофілів (ФІ-7,05±0,36 ум.од. р<0,05) і моноцитів (ФІ - 9,67±0,15 ум.од. р<0,05) периферичної крові супроводжується інтактністю кількості полікуклеарів, здатних до фагоцитозу (ФІ-51,78±1,32% (р<0,05), що компенсується підвищеним кисневозалежним метаболізмом клітин.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення наукової задачі - встановлена залежність клінічного перебігу псоріазу від змін імунологічного статусу хворих, що потребує диференційованого підходу до терапії дерматозу.

1. У хворих на псоріаз порушення клітинної ланки імунітету носять системний і різновекторний характер. Недостатність її Т-ценолярного складового компонента обумовлена пригніченням регуляторного рівня СД4 елементів до 37,04±0,18%; (р<0,05) та інтактністю цитотоксичного напрямків резистентності (кількості СД8 клітин 20,92±0,74%.(р<0,05) поєднується з інгібованим вмістом клітин- попередників антитілопродукуючих елементів (кількісті СД22 елементів 14,22±0,51%.; (р<0,05). Підвищений рівень природних кілерів (21,74±0,23%;. (р<0,05) свідчить про перерозподіл цитотоксичної функції між гетерогеними целюлярними субпопуляціями. Збільшення кількості СД95 клітин у хворих на псоріаз до 24,17±0,69% (р<0,05) інострує накопичення інтоксикаційних явищ, котре у пацієнтів з еритродермією та артропатією, набуває окресленої клініко-імунної маніфестації (вміст СД 95 - 27,78±0,62%. (р<0,05).

2. Різноспрямованість змін цитокінового профілю у хворих на псоріаз складається з вірогідного підвищення рівнів IL- Ів до 74,18±0,61 пкг/мл, IL-4 до 77,14±0,81 пкг/мл), IL-6 до 9,51±0,14 пкг/мл), ?- TNF до 93,18±1,24 пкг/мл і зниження концентрацій IL-2 (до 95,71±3,32 пкг/мл), IL-12 до 23,3±0,47 пкг/мл, INF? до 11,26±0,50 пкг/мл. Але, безумовну залежність від клінічного перебігу (форм, стадій) захворювання мають, лише IL- I?- IL-2 та ?-TNF.

3. Підвищення у обмежених пацієнтів поглинальної активності нейтрофілів (ФІ- 7,05±0,36 ум.од. р<0,05) і моноцитів (ФІ - 9,67±0,15 ум.од. р<0,05) периферичної крові супроводжується інтактністю кількості полікуклеарів, здатних до фагоцитозу (ФІ -51,78±1,32% (р<0,05), що компенсується підвищеним кисневозалежним метаболізмом клітин. Збільшена кількість функціонально активних моноцитів (ФІ - 35,81±0,53% (р<0,05) асоціюється з фізіологічними коливаннями стану їх інтраценолярних механізмів резистентності. Це свідчить про дисбаланс чинників, реалізуючих фагоцитарну реакцію. Акцентовануклінічну опосередкованість мають,лише ФІ нейтрофіли і ФІ моноцити.

4. Дисімуноглобулінемія периферичної крові у хворих на псоріаз складається з вірогідного підвищення концентрацій IGG до 15,97±0,68г/л і IGM до 1,98±0,13г/л та фізіологічних значень вмісту Ig А g2,52±0,21г/л. Зрослий рівень усіх фракцій ЦІК відображає адекватність імунної відповіді на антигенне навантаження, котре однак, переважає компенсаторні можливості організму відносно елінікації цих сполук. Виразну залежність від клінічного перебігу дерматозу мають лише середньомолекулярні ЦІК.

5. “Умовними” маркерами спрямованості та глибини виникаючих при псоріазі імунопатогенетичних зрушень служить рівні IL- I?-4, IL-2 та ?-TNF, ФІ нейтрофілів, ФІ моноцитів, концентрація середньомолекулярних ЦІК. Між нами існує досить тісний взаємозвязок, котрий коливається від r = 0,31 (ФІ моноцитів і IL- Ів) до r = 0,96 (ФІ моноцитів і ?-TNF).

6. Визначені “умови” маркери розвитку псоріазу можуть служити мішенями дії імунотропних засобів диференційованої терапевтичної тактики.

Практичні рекомендації

1. Визначення “умовних” маркерів розвитку псоріазу: IL- Ів,-IL-2 та ?-TNF, ФІ нейтрофілів, FI моноцитів та середньомолекулярних ЦІК дозволяє оцінити клініко-імунний перебіг захворювання.

2. Означені показники імунного стану можуть вважатися мішенями дії імунотропних засобів диференційованої терапевтичної тактики. Вибір останньої повинен базуватись на вихідних значеннях рівнів IL-Ів, IL-2 та ?-TNF, ФІ нейтрофілів, ФІ моноцитів, середньомолекулярних ЦІК у хворих крові на псоріаз.

3. Комплекснодиференційована терапія хворих на псоріаз повинна будуваться з урахуванням стану “умовних” маркерів розвитку дерматозу і клінічного перебігу (форм, стадій) патологічного процесу.

1. Коляденко К.В. Вивчення механизмів лікувального впливу УФП при псоріазі. // Науково-практична конференція студентів та молодих вчених (тези доповідей). - Київ. - 1999.. -с.37.

2. Коляденко К.В. Протиканцерогенна функція шкіри при псоріазі // 56-а наукова конференція студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Тези. - Київ. - 1999. - с.55-56.

3. Коляденко К.В. Профілактика рецидивів псоріазу. // Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених (тези доповідей). - Тернопіль. 1999. с.46.

4. Коляденко К.В. Необхідність генетичних досліджень при псоріазі. // Тези наукової конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з міжнародною участю. - Київ. - 2000. - с.159.

5. Коляденко К.В. Значення спадковності в етіології псоріазу. // Третя республіканська конференція студентського наукового товариства медичних вузів України з дермато-венерології. -Суми. - 2000. - с.36.

6. Коляденко Е.В. Псориаз и противоопухолевая функция кожи. // Функциональные науки и прогресс клинической медицины. Материалы ІІ Российской конференции молодых ученых России с международным участием. - Москва. 2001. - Том І. - с.160.

7. Kolyadenko E. V. A phenomer of the skin resistance to malignant neoplasms in patients with psoriasis. // 11 th Congress the European Academy of Dermatology and Venerology. - Prague. Czech Republic. - 2002. p/ 277.

8. Коляденко К.В. Спосіб діагностики псоріазу. // Деклараційний патент на винахід №52433 А. від 16.12.2002. - Бюл. №12.

9. Чернишов П.В., Водяник М.А., Коляденко К.В. Значення системи фактора некрозу пухлин при псоріазі та його лікуванні. // Імунологія та алергологія. - 2002. №4. с. 51-55.

10. Чернишов П.В., Водяник М.А., Коляденко К.В. Поліпептидній цитокін фактор некрозу пухлин -2 (TNF-2) та його розчинні рецептори (TNF- R55, TNF- R75) при псоріазі. // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2002. - № 2 (5). -с.19-21.

11. Коляденко Е.В. Недостатки современных методов лечения псориаза. // Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии. - 2003. -№4 (11). - с. 25,26.

12. Коляденко Е.В. Изучение противоопухолевой защиты кожи при псориазе. Імунологія та алергологія. - 2003. - №1. - с. 19-20.

13. Kolyadenko E.V. Newopinion abort the modern methods of psoriasis. // Jonr of the European Academy of Dermatolog and Venerol. - 2004. vol. 18. - p. 65.

14. Kolyadenko E.V. The antineoplastic skin profection in patients with psoriasis. The Fourth joint Meeting of the European Society for Dermatological research ( ESDR) Japanese Society for investigative Dermatology (JSID) Society for investigative Dermatology (SID). - USA. - Florida. - Miami. - 2003. - p. 212.