Стан ліпідного обміну, метаболізму оксиду азоту, активність неспецифічних естераз в сироватці крові у хворих на ішемічну хворобу серця у сполученні з есенціальною гіпертензією. Вплив комплексної терапії із залученням аторвастатину на імунологічні зміни.
Аннотация к работе
На сьогоднішній день атеросклероз є найбільш актуальною проблемою для здоровя сучасної людини, оскільки це захворювання прийняло характер «епідемії» і вийшло на перше місце як причина захворюваності, втрати працездатності, інвалідності та смертності населення промислово розвинених країн (Братусь В.В., 2004; Василенко А.М., Потабашний В.А., 2005) Велике значення для процесу атерогенеза має гіпертензія (Кошля В.І., Шулєкін Н.П., 2007). Дослідити імунологічний статус у хворих на різні форми ішемічної хвороби серця в поєднанні з есенціальною гіпертензією на підставі вивчення рівня ФНП-б, ІЛ-1b, ІЛ-10, ЦІК, С-РБ у сироватці крові. Визначити стан ліпідного обміну, метаболізму оксиду азоту та активність неспецифічних естераз в сироватці крові у хворих на різні форми ішемічної хвороби серця у сполученні з есенціальною гіпертензією, а також при ізольованому перебігу кожного із захворювань. Дослідити вплив комплексної терапії із залученням аторвастатину на імунологічні зміни, рівень ліпідів та метаболітів оксиду азоту в сироватці крові у хворих на різні форми ІХС в поєднанні з есенціальною гіпертензією. Вперше визначені імунологічні зміни у хворих різними клінічними формами ІХС у поєднанні з есенціальною гіпертензією на підставі комплексного дослідження вмісту прозапальних (ФНП-б, ІЛ-1b) та протизапального (ІЛ-10) цитокінів, С-РБ, ЦІК у сироватці крові, встановлено наявність і характер взаємозвязку між імунологічними змінами у хворих різними клінічними формами ІХС у поєднанні з есенціальною гіпертензією, рівнем ліпідів у сироватці крові, станом метаболізму оксиду азоту та рівнем системного артеріального тиску.Основну групу склали 29 хворих на стенокардію напруги з есенціальною гіпертензією та 29 хворих на гострий коронарний синдром з ессенціальною гіпертензією, до контрольної групи увійшло 23 хворих на стенокардію напруги та 29 хворих на гіпертонічну хворобу. Досліджуючи стан ліпідного обміну у обстежених нами хворих, було виявлено, що у пацієнтів з різними формами ІХС рівень загального холестерину був вищий, ніж у пацієнтів з гіпертонічною хворобою: у хворих IV групи рівень загального холестерину був достовірно нижчий, ніж у хворих I, II і III груп, в середньому на 22,13%, 20,0%, 25,05% відповідно. В той же час нами були відзначені істотні зміни рівня кінцевих метаболітів оксиду азоту в сироватці крові у пацієнтів з різними формами ІХС та її поєднанням з гіпертонічною хворобою: пацієнти з ГКС характеризувалися мінімальним вмістом кінцевих метаболітів оксиду азоту, причому в більшій мірі був понижений вміст NO3 у сироватці крові, а пацієнти з поєднанням ГХ та ІХС достовірно не відрізнялися від хворих II групи за вмістом NO2, NO3 і сумарному вмісту NO2 NO3 у сироватці крові (табл. Зокрема, у хворих II групи нами було відмічене достовірне зниження рівня CD3 лімфоцитів в порівнянні з пацієнтами I, III і IV груп в середньому на 47,87%, 39,91% і 53,62% відповідно, а рівень CD4 був достовірно нижчий, ніж у хворих I групи, в середньому на 31,21%. Причому, якщо в II і IV групах цей вплив носив однозначний характер - у хворих з більшим ступенем АГ реєструвалися більші величини вмісту ЦІК в сироватці крові, зокрема в II групі у хворих з 2 і 3 ступенем АГ рівень ЦІК був достовірно вищий, ніж у хворих з 1 ступенем АГ в середньому на 100,37% і 170,85% відповідно, то у хворих з поєднаним перебігом ГХ та ІХС максимальний рівень ЦІК реєструвався у хворих з 2 ступенем АГ.Імунологічний стан хворих з ізольованим перебігом стенокардії напруги та гіпертонічної хвороби характеризувався відсутністю залежності показників цитокінової активності (вмісту в сироватці крові ІЛ-1в, ФНП-б, ІЛ-10), концентрації С-реактивного білку та ЦІК, показників фагоцитарної активності моноцитів від віку пацієнтів, в той час як у хворих на гіпертонічну хворобу збільшення ступеня АГ супроводжувалось збільшенням вмісту у сироватці крові ЦІК (на 226,7% та 115,35% у хворих з 3 ступенем АГ у порівнянні з пацієнтами з 1 та 2 ступенем АГ). Вік пацієнтів не впливав значним чином на імунологічний статус хворих, у той час як у хворих з більшим ступенем АГ продемонстроване збільшення вмісту ЦІК у сироватці крові (на 146,88% при 2 ступені АГ у порівнянні з 1 ступенем АГ). У хворих на ІХС в поєднанні з ГХ (ІІ й ІІІ групи) встановлена виражена запальна активація, що виражалася в достовірному збільшенні вмісту в сироватці крові С-РБ (на 177,68% й 75,66% у порівнянні з контрольною I групою), а також збільшенням вмісту ІЛ-1в (на 76,13% та 66,63% у порівнянні із хворими I групи та на 175,50% й 160,64% у порівнянні з контрольною IV групою), ФНП-б (на 177,03% й 60,23% у порівнянні з I групою та на 294,11% й 127,94% у порівнянні з IV групою), на фоні достовірного пригнічення протизапального цитокіну ІЛ-10; вік пацієнтів не впливав на ступінь запальної активації, тоді як по мірі прогресування артеріальної гіпертензії відзначалося достовірне підвищення вмісту в сироватці крові С-РБ, ІЛ-1в і ФНП-б при одночасному зменшенні концентрації ІЛ-10. Імунологічні зміни у хворих на різні фор