Визначення імунологічних критеріїв диференційованого застосування імуноактивних препаратів та лазеротерапії в лікуванні дифузного токсичного зоба. Дія імуноактивних препаратів та лазеротерапії на імунні показники і клінічні прояви захворювання.
Аннотация к работе
Серед проблем клінічної ендокринології, що потребує вирішення, дифузний токсичний зоб займає одне з перших місць. Висока захворюваність на дифузний токсичний зоб серед людей працездатного віку, схильність до частих рецидивів і розвиток ускладнень приводять до тимчасової чи стійкої втрати працездатності, а, відповідно, і до значних соціальних збитків. (1985), ефективність від застосування традиційної терапії спостерігається у 60-70% хворих на ДТЗ, а при розвитку ускладнень вона знижується на 30%. Метою роботи було клініко-імунологічне обгрунтування нових засобів лікування хворих на дифузний токсичний зоб з диференційованим використанням імуномодулюючих засобів та лазеротерапії. Дослідити у хворих на ДТЗ дію імуноактивних препаратів (преднізолону, тималіну, їх комбінації) та лазеротерапії на імунні показники і клінічні прояви захворювання при комплексному їх лікуванні.Легку форму ДТЗ виявлено у 27 хворих (15,0 %), середньотяжку у 93 (52,0 %), і тяжку у 58 пацієнтів, що становило 33,0 %. Так, якщо з легкою формою ДТЗ підвищення Т3 спостерігалось у 14,1% хворих, то із середньотяжкою - у 52,3%, а тяжкою - у 74,4 % пацієнтів. Вивчення імунного стану у хворих на ДТЗ показало, що у більшості з них виявляються зміни в системі Т і В-лімфоцитів та неспецифічних факторів захисту. Більш різкі зміни РБТЛ з ФГА виникають у хворих з тяжкою формою ДТЗ (44,28±1,48%) і у хворих з офтальмопатією (42,0±0,87%). Порівняння показників сироваткових імуноглобулінів у хворих з екзофтальмом і без нього виявило більш виражене підвищення вмісту IGG у хворих з офтальмопатією (27,92±0,65 г/л) в порівнянні з хворими без екзофтальму (23,75 ±0,97 г/л); р<0,01.Дифузний токсичний зоб в період декомпенсації супроводжується зниженням відносної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів та їх функціональної активності, підвищенням вмісту В-клітин, імуноглобулінів класів М, G і А сироватки крові, рівня титру антитироїдних антитіл, циркулюючих імунних комплексів і сенсебілізації лімфоцитів до тиреоглобуліну. Частота і виразність імунних зрушень знаходиться в прямій залежності від тяжкості захворюваня, що зумовлює необхідність виділення імунологічних груп для диференційованого вибору засобів фармакологічної корекції, які мають імуносупресивну та імуностимулюючу дію. Включення в комплексну терапію хворих на ДТЗ імуноактивних засобів підвищує ефективність лікування: - у хворих з помірним зниженням активності клітинного імунітету і підвищенням системи В-лімфоцитів (ІІ імунологічна група) при поєднанні базисної терапії з низькоінтенсивним лазерним опроміненням крові; у Ш імунологічній групі хворих, яка характеризується значним зниженням активності системи Т-лімфоцитів і нормальним або помірним підвищенням гуморального імунітету - застосування поряд з базисною терапією тималіну; Стійка ремісія дифузного токсичного зобу досягається на період до 2 років за умов базисної терапії у 20,7% пацієнтів; при лікуванні тималіном - у 55,6%; при використанні глюкокортикоїдів - у 62,5% та їх поєднанні з тималіном - у 63,2%; при застосуванні лазерного випромінювання - у 55,0% хворих.
План
Основний зміст роботи
Вывод
Дифузний токсичний зоб в період декомпенсації супроводжується зниженням відносної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів та їх функціональної активності, підвищенням вмісту В-клітин, імуноглобулінів класів М, G і А сироватки крові, рівня титру антитироїдних антитіл, циркулюючих імунних комплексів і сенсебілізації лімфоцитів до тиреоглобуліну.
Частота і виразність імунних зрушень знаходиться в прямій залежності від тяжкості захворюваня, що зумовлює необхідність виділення імунологічних груп для диференційованого вибору засобів фармакологічної корекції, які мають імуносупресивну та імуностимулюючу дію.
3. Традиційні методи лікування недостатньо ефективні по відношенню до нормалізації клітинної і гуморальної ланок імунітету та неспецифічних факторів захисту і в меншій мірі сприяють становленню клінічної ремісії.
4. Включення в комплексну терапію хворих на ДТЗ імуноактивних засобів підвищує ефективність лікування: - у хворих з помірним зниженням активності клітинного імунітету і підвищенням системи В-лімфоцитів (ІІ імунологічна група) при поєднанні базисної терапії з низькоінтенсивним лазерним опроміненням крові;
- у Ш імунологічній групі хворих, яка характеризується значним зниженням активності системи Т-лімфоцитів і нормальним або помірним підвищенням гуморального імунітету - застосування поряд з базисною терапією тималіну;
у хворих із значною активністю аутоімунного процесу (IV імунологічна група);
використання на фоні базисної терапії преднізолону;
- при значному підвищенні активності системи В-клітин і пригніченні клітинного імунітету (V імунологічна група) поєднання базисної терапії з преднізолоном і тималіном.
5. Диференційоване застосування глюкокортикоїдів і тималіну, їх комбінацій та лазерного випромінювання з врахуванням особливостей імунних зрушень сприяє більш швидкій нормалізації клініко-лабораторних показників у хворих на ДТЗ. Запропоноване лікування дозволяє скоротити тривалість стаціонарного перебування хворих на 5-6 днів, а число випадків загострення хвороби у 2,1 рази.
6. Стійка ремісія дифузного токсичного зобу досягається на період до 2 років за умов базисної терапії у 20,7% пацієнтів; при лікуванні тималіном - у 55,6%; при використанні глюкокортикоїдів - у 62,5% та їх поєднанні з тималіном - у 63,2%; при застосуванні лазерного випромінювання - у 55,0% хворих. Поєднання базисної терапії та імунорегуляторів є оптимальною схемою лікування хворих на ДТЗ із зміненою активністю системи Т- і В- лімфоцитів.
Практичні рекомендації
З метою покращення ефективності лікування дифузного токсичного зобу в період декомпенсації необхідно: при помірних змінах активності клітинного імунітету і підвищенні функції гуморального (ІІ імунологічна група) достатньо до традиційної терапії підключити лазеровипромінення на ліктьову вену курсом 10 сеансів і тривалістю сеансу 6 хв;
- при ДТЗ, що супроводжується значним зниженням активності Т-лімфоцитів і нормальним або помірним підвищенням гуморального імунітету (ІІІ імунологічна група), хворим до загальноприйнятого лікування можна призначити тималін по 10 мг в/м протягом 10-14 днів;
- при значній активації аутоімунного процесу хворим на ДТЗ потрібна імуносупресивна терапія преднізолоном (або іншими глюкокортикоїдами) по 15-25 мг протягом трьох тижнів з подальшим зменшенням дози;
- якщо перебіг захворювання відбувається із значним підвищенням активності В-клітин і пригніченням Т-клітинного імунітету (V імунологічна група), доцільно поряд з традиційною терапією застосовувати комбіноване лікування преднізолоном і тималіном.
2. Критерієм ефективності диференційованого застосування імуноактивних препаратів (тималіну, преднізолону їх поєднання) та лазеровипромінення можуть служити позитивна динаміка клінічної симптоматики, біохімічних показників, а також нормалізація стану імунної системи.
Список литературы
1. Руда М.М. Тималін в передопераційній підготовці хворих на дифузний токсичний зоб // Вісник наукових досліджень. 1997. № 1-2. С. 43-44.
2. Діагностичне значення та інформативність імунних тестів при дифузному токсичному зобі // Вісник наукових досліджень. 1998. № 3-4. С. 28-30.
3. Віддалені результати лікування хворих на дифузний токсичний зоб імуноактивними препаратами // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. 1998. № 4. С. 30-32.
4. Імуноактивні засоби в комплексному лікуванні дифузного токсичного вола // Проблеми діагностики та лікування захворювань щитовидної залози. Тези доповідей. Харків. 1993. С. 39-40 (співавтор А.В. Єпішин, Ю.П. Кузьмич).
5. Імунологічні та морфологічні ознаки аутосинсибілізації у хворих з дифузним токсичним волом // Актуальні питання клінічної і експерементальної медицини. Тези доповідей / Тернопіль. 1994. С. 49-50 (співавт. А.В. Єпішин, І.М. Дейкало).
6. Вогнища хронічної інфекції та імунні показники при патології щитовидної залози // 5-й зїзд ендокринологів України. Тези доповідей / Тернопіль,1994 р. С. 227 (співавт. А.В. Єпішин, І.М. Дейкало, Н.А. Хабарова).
8. Діагностична оцінка імунних тестів при дифузному токсичному зобі // “Досягнення і перспективи клінічної і експерементальної медицини”. Тези конференції, м.Тернопіль, 07.06.1995 / Тернопіль, 1995. I частина. С. 26-27 (співавт. А.В. Єпішин, Н.Я. Верещагіна, Л.П. Бараненко).
9. Показники клітинного і гуморального імунітету у хворих на цукровий діабет з супутньою паталогією щитовидної залози // Досягнення і перспективи клінічної і експерементальної медицини”. Тези конференції, м. Тернопіль, 07.06.1995 / Тернопіль,1995 р. 1 частина. С. 254 (співавт. А.В. Єпішин, Н.Я. Верещагіна, С.І. Вус).
10. Клініко-імунні особливості цукрового діабету при поєднанні з дифузним токсичним зобом //Матеріали конференції, присвяченої 75-річчю кафедри терапії-1, Київської медичної академії післядипломної освіти. Київ, 1996. С. 94. (співавт. А.В. Єпішин, Н.Я. Верещагіна).
11. Тималін в комплексному лікування хворих на дифузний токсичний зоб. // Матеріали конференції, присвяченої 75-річчю кафедри терапії-1, Київської медичної академії післядипломної освіти. Київ, 1996. С. 253-254 (співавт. А.В. Єпішин, Н.Я. Верещагіна, Т.Ю. Чернець).
12. Стан гепатобіліарної системи у хворих на дифузний токсичний зоб // “Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих”. Тези наукової конференції, м.Чернівці-7 -18 квітня 1996 р. / Чернівці, 1996. С. 140 (співавт. А.В. Єпішин, Н.Я. Верещагіна, Ю.П. Кузьмич, Н.А. Хабарова, Т.Ю. Чернець).
13. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання у комплексному лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб // I Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. Тези доповідей / Тернопіль, 1997. С. 48.