Вплив високодисперсного сольового аерозолю на процеси імунорегуляції цитокінів та прогнозування ефективності галотерапії за рівнем вихідної гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію. Імунологічний і гормональний стан астми на фоні солетерапії.
Аннотация к работе
За останні десятиліття завдяки прогресу у методах і засобах вивчення аерозольних систем та досягненням у галузі аерозольної технології була запропонована нова медична технологія, яка використовує лікувальні властивості штучного сольового аерозолю - галотерапія (ГТ) [Торохтін М.Д., 1985; Горбенко П.П. і співавт., 1990]. Проте місце галотерапії як методу відновлювального лікування у структурі комплексних терапевтичних ступінчатих алгоритмів досі не регламентоване через те, що у 30 - 35% пацієнтів, які скеровувалися згідно з показаннями на лікування в умовах галокамери, не вдавалося досягти стійкої клініко-лабораторної ремісії або зявлялася негативна клінічна динаміка .Тому пошук критеріїв відбору хворих та ефективності галотерапії набуває важливого прикладного значення. На думку багатьох авторів, розлади регуляції водно-електролітного складу бронхіального вмісту, зокрема зниження в харкотинні хворих на БА відсоткового вмісту іонів натрію є одним із механізмів, що лежить в основі розвитку гіперреактивності бронхів (ГРБ) на гіпоосмолярну провокацію (ГОП) [De Vries K. et al., 1968; Effros R.M. et al., 1989; Smith C.M. et al., 1989; Воскобойніков Т.В., 1990]. Механізми запалення дихальних шляхів при БА поглиблено вивчаються з урахуванням кооперативної дії клітин імунної системи, інтегрованої низкою секретованих ними цитокінів, у розвитку специфічної імунної відповіді [Кашкін К.П., 1998; Del Prete G., 1992; Fiorentino D.F. et al., 1989; Lee S.C., 2002; Lucey D.R. et al, 1996; Stevens T.L., 1988]. Виходячи з того, що деякі механізми неспецифічної гіперреактивності дихальних шляхів при БА залишаються гіпотетичними, а у доступних джерелах фахової літератури окремі фрагменти цієї проблеми висвітлені у вигляді перспективних напрямків майбутніх досліджень, актуальною є спроба виявлення взаємозвязку рівня вихідної гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію у хворих на бронхіальну астму з характером та динамікою імуно-гормональних зрушень, а також корекції цих змін під впливом курсу лікування в умовах мікроклімату галокамери.За клінічною симптоматикою до початку лікування, показниками функції зовнішнього дихання у період відсутності експіраторного диспное, добовими коливаннями обєму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) у 30 обстежених хворих встановлено інтермітуючий перебіг астми (І група дослідження), у 40 пацієнтів - легкий (ІІ група), а у 38 осіб - середньої тяжкості персистуючий перебіг (ІІІ група) у фазі неповної ремісії. У 28 осіб (16 жінок і 12 чоловіків) із 40 хворих, що ввійшли у другу групу, та усіх пацієнтів третьої групи діагностовано функціональний симптомокомплекс ізольованої обструкції дрібних бронхів (втрата лінійності останньої третини видиху і зміщенням її до осі абсцис - при збереженні FVC (форсована життєва ємність легенів) та FEV1 (обєм форсованого видиху за 1 секунду) знижена FEF75% (максимальна обємна швидкість видиху, коли у легенях знаходиться 75% від FVC). A (n = 22) увійшли відповідно пацієнти інтермітуючого, легкого та середньої тяжкості персистуючого перебігів БА у фазі неповної ремісії з вихідною високою ГРБ на ГОП, а у групи І Б (n = 14), ІІ Б (n = 18), ІІІ Б (n = 18) - хворі вже визначених груп тяжкості та низьким діапазоном значень tga. Проте, наприкінці курсу галотерапії дискомфорт при диханні зник у хворих тільки груп А, а у зазначених 13 осіб ІІІ Б групи спостерігалася негативна клінічна динаміка (зявилися епізоди експіраторного диспное, дистантні хрипи). Аналіз індивідуальних значень tga виявив у восьми пацієнтів І Б групи, одного ІІ Б групи та пяти хворих ІІІ Б групи відсутність динаміки, а у інших осіб цих груп, в тому числі у 13 хворих ІІІ Б групи з погіршенням стану - його зростання.У дисертаційній роботі зроблені теоретичні узагальнення і дано нове вирішення науково-практичного завдання прогнозування ефективності галотерапії у хворих на бронхіальну астму за імуно-гормональними маркерами активності запального процесу дихальних шляхів і показником вихідної гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію та пошуку критеріїв відбору хворих на солетерапію, що дає можливість підвищити рівень ефективності одного з провідних методів відновлювального лікування та реабілітації хворих на бронхіальну астму.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Вывод
У дисертаційній роботі зроблені теоретичні узагальнення і дано нове вирішення науково-практичного завдання прогнозування ефективності галотерапії у хворих на бронхіальну астму за імуно-гормональними маркерами активності запального процесу дихальних шляхів і показником вихідної гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію та пошуку критеріїв відбору хворих на солетерапію, що дає можливість підвищити рівень ефективності одного з провідних методів відновлювального лікування та реабілітації хворих на бронхіальну астму.
Список литературы
1. Виявлено достовірні зміни цитокінового балансу за опозитною динамікою IFN-г, IL-4, IL-10, а також загального IGE та кортизолу, які визначалися у сироватці крові хворих з інтермітуючою, легкою і середньої тяжкості персистуючою астмою інфекційно-залежної та атопічної форм у фазі неповної ремісії під впливом 20-сеансового курсу галотерапії, що підтверджує вплив високодисперсного аерозолю солі на процеси цитокінопосередкованої імунорегуляції при бронхіальній астмі.
2. Вперше зясовано, що характер динаміки досліджуваних імуно-гормональних маркерів активності хронічного запального процесу дихальних шляхів при бронхіальній астмі залежить від рівня початкової реактивності бронхів на водну провокацію.
3. Доведено, що галотерапія викликає зміни бронхіальної реактивності, яка оцінювалася за tga - кутом нахилу кривої “доза - реакція”, побудованої в процесі проведення бронхопровокаційного тесту з дистильованою водою: зниження ГРБ у групах А пацієнтів з високим початковим значенням цього показника (tga = 0,62 ч 0,84) та зростання ГРБ у групах Б хворих із низьким tga (0,09 ч 0,34), що узгоджується з динамікою клінічних симптомів.
4. Виявлено тенденцію до нормалізації цитокінового статусу після проведеного відновлювального лікування у пацієнтів з високою початковою ГРБ на гіпоосмолярний стимул: протилежні за знаком реципрокні зміни IFN-г та IL-10 відстежуються у хворих груп А з атопічною та інфекційно-залежною астмою незалежно від тяжкості перебігу БА при зниженні концентрації IL-4 у хворих з атопічною БА.
5. Вперше виявлено, що галотерапія по різному впливає на імунологічну реактивність та функціональну активність кори наднирників у залежності від початкової ГРБ на гіпоосмолярний стимул: знижуються концентрації загального IGE та зростають рівні кортизолу на фоні лікування в умовах мікроклімату галокамери у групах А, при протилежній динаміці у групах Б.
6. Верифікація критеріїв ефективності галотерапії здійснена на підставі методів багатовимірної статистики з аналізом результатів математичного моделювання, оскільки позитивна імуно-гормональна динаміка простежується тільки у групах із вихідною високою ГРБ на ГОП.
7. У математичних моделях аналізу головних компонент позитивну динаміку IFN-г, IL-4, IL-10, загального IGE та кортизолу за розташуванням пацієнтів стосовно групи контролю встановлено тільки у групах А (ефективність солетерапії зменшується зі зростанням ступеня тяжкості бронхіальної астми).
8. Розроблено та досліджено у дискримінантному аналізі класифікаційну матрицю, що дало змогу з вірогідністю у 92,97% спрогнозувати приналежність пацієнтів до групи осіб із високою або низькою початковою бронхіальною реактивністю за цитокіновим статусом, загальним IGE та кортизолом.
9. Обґрунтовано, що критерієм призначення галотерапії повинен слугувати рівень неспецифічної реактивності бронхів на водну провокацію, а моніторингом ефективної реабілітації в умовах мікроклімату галокамери - зростання вмісту кортизолу у сироватці крові.
Рекомендації: 1. Пацієнтів із різними клініко-патогенетичними варіантами інтермітуючого, легкого та середньої тяжкості персистуючого перебігів бронхіальної астми у фазі неповної ремісії доцільно скеровувати на реабілітаційний курс галотерапії за результатами стандартизованого бронхопровокаційного тесту з аерозолем дистильованої води.
2. Високе значення tga нахилу кривої “доза - реакція”, побудованої в процесі проведення інгаляційного тесту з водним аерозолем, що слугує базовим показником бронхіальної реактивності на гіпоосмолярну провокацію, є показом до призначення галотерапії незалежно від тяжкості перебігу бронхіальної астми.
3. Ефективність солетерапії рекомендовано оцінювати за зростанням сироваткового вмісту кортизолу.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Івасівка Р.С. Динаміка імуно-гормональних маркерів активності запалення дихальних шляхів при бронхіальній астмі під впливом галотерапії у залежності від рівня гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію // Acta medica Leopoliensia. - 2005. - Vol.11, №1. - С. 22-27.
2. Івасівка Р.С. Прогнозування ефективності галотерапії за рівнем вихідної гіперреактивності бронхів на гіпоосмолярну провокацію у хворих на бронхіальну астму // Практична медицина. -2004. -Т.10, №3. - С. 57-64.
3. Івасівка Р.С. Роль цитокінів як нової системи регуляції в патогенезі бронхіальної астми // Укр. бальнеологічний журн.-2003.-№4. - С. 31-34.
4. Івасівка Р.С. Системний аналіз динаміки медіаторів імунної відповіді та кортизолу при бронхіальній астмі на фоні галотерапії з урахуванням реактивності бронхів на водний аерозоль // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2005.- №1. - С. 50-58.
5. Дутка Р.Я., Невзгода А.А., Івасівка Р.С. До питання вивчення функціонального резерву кори наднирників у хворих на інфекційно-алергічну форму бронхіальної астми // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства: Кн. наук. статей. - Львів, 1998.-Кн. 4.- С. 35.
6. Івасівка Р.С. Галотерапія в комплексному лікуванні хворих на інфекційно-алергічну форму бронхіальної астми в умовах пульмонологічного стаціонару // Гігієгічні проблеми сучасного суспільства: Зб. наук. праць. - Львів, 2001. - С. 86-87.
7. Ефективність галотерапії у скрінінгово відібраних хворих на інфекційно-алергічну форму бронхіальної астми у фазі затухаючого загострення/ Р.Я. Дутка, А.А. Невзгода, Р.С. Івасівка і ін.// 8-й Конгрес СФУЛТ: Тез. доп. - Львів; Трускавець, 2000.- С. 218.
8. Зміна цитокінового статуса під впливом галотерапії у хворих на інфекційну астму атопічної та псевдоатопічної конституцій / Івасівка Р.С., Гуцал В.Г., Матущак О.М., Кулітка Ю.Е. // Сучасні проблеми науки і освіти: Матеріали 3-ї Міжнарод. міждисцип. наук.-прак. конф. (м. Ужгород, 1-9 травня 2002р.). - Х., 2002. - С. 89.
9. Івасівка Р.С. Вплив галотерапії на гама-ланку системи інтерферону у хворих на бронхіальну астму// 10-й Конгрес СФУЛТ: Тез.доп.(26-28 серпня 2004р., м. Чернівці).- Чернівці; К.; Чікаго, 2004.- С. 250-251.
10. Ivasivka R.S. Cytokines and cortisol: halotherapy influence on correlation degree of asthmatic subjects // XVII World Asthma Congress: Proceeding and Abstracts (St.-Peterburg, Russia, 5-8 Juli, 2003).- St.-Peterburg, 2003.- P. 99.