Сутність і зміст трактування імперативності у духовній сфері як найважливішого принципу формування культури. Імперативи філософського способу життя - умова та засіб життєтворчості філософа, рівень відповідальності, вірність принципам та переконанням.
Аннотация к работе
В статье представлены такие императивы, как высокий уровень ответственности за осуществление философских разработок и верность своим принципам и убеждениям. We determine philosophical lifestyle as a strategic system of philosopher’s life self-organization, which promote the disclosure and the implementation of value priorities, ethic precept, different heuristic possibilities of his personality, spreading philosophical culture in society. Among the previous we considered imperatives it’s possible to mention such as: cognition for the sake of world, society, human improvement and loyalty to the truth, aspiration for wisdom, creativity essence of the whole philosopher’s activity. The next imperative is the high level of responsibility for philosophic discoveries performance, research, implementation of scientific creative projects, which must pierce the whole philosopher’s lifestyle. Responsibility - the social relations between personality and society - is the sophist’s valuable preaching, the element of his personal structure and at the same time it is a part of professional ethics.Із захопленням згадуються імена філософів, яким вдалося перемогти обставини, але й тих, хто, не поступившись при цьому високими моральними принципами та філософськими імперативами, знайшов інші форми протистояння тиску нерозуміння і протидії.
Вывод
Із захопленням згадуються імена філософів, яким вдалося перемогти обставини, але й тих, хто, не поступившись при цьому високими моральними принципами та філософськими імперативами, знайшов інші форми протистояння тиску нерозуміння і протидії. Хоча не варто, на наш погляд, абсолютизувати стійкість переконань і принципів, які теж мають коректуватися під впливом умов, життєвих трансформацій.
Нині атмосфера постпозитивістської модина презирство до філософії, заперечення її ролі, приниження її смислозначущості збільшує проблему культуротворчості [6], посилює критичність до творчого осяяння, сумніви в правильності й потрібності особистої точки зору філософа. Учасникові духовного процесу дуже часто доводиться усвідомлювати, що надто важкою є ноша талановитості. Але й при цьому людям потужного креативу неможливо зрадити філософську рефлексію, свій спосіб життя і цим знецінити особисте «Я» та свою роль не тільки в очах інших, але й у власних.
Список литературы
1. Борн М. Моя жизнь и взгляды / М. Борн. - М.: Мысль, 1973. - 359 с.
2. Гурин Э.А. Философия и жизнь (воображаемый диспут о реальных проблемах) / Э.А. Гурин, С.И. Грабовский. - М.: Знание, 1989. - 64 с.
3. Мамардашвили М. Как я понимаю философию / М. Мамардашвили. - М.: Издат. группа «Прогресс», «Культура», 1992. - 415 с.
4. Лекторский В.А. Вступительная статья / В.А. Лекторский // Батищев Г.С. Введение в диалектику творчества. - СПБ.: РХТИ, 1997. - С. 5-11.
5. Новохатько А.Г. Феномен Ильенкова / А.Г. Новохатько // Ильенков Э.В. Философия и культура. - М.: Политиздат, 1991. - С. 5-16.
6. Леонтьева В.Н. Культуротворческий процесс: основания и начала / В.Н. Леонтьева. - Харьков: Консум, 2003. - 216 с.