Місце відродження існуючого в радянські часи імперативного мандату в пострадянських державах. Ідея імперативного мандату в Україні та її відповідності європейським стандартам. Функціонування депутатського посвідчення на рівні місцевого самоврядування.
Аннотация к работе
Проте в Україні депутат, котрий не виправдав довіри виборців, надалі має шанси бути включеним до загальнодержавного виборчого списку політичної партії чи виборчого блоку на дальших місцях та отже знову стати народним депутатом України. Після закінчення сесії Генеральних Штатів депутат був зобовязаний звітуватися перед виборцями щодо виконання їхніх наказів. Депутати були тісно повязані зі своїм постійним місцем праці, зі своїми виборцями та могли відкликатися останніми у разі невиконання їхніх наказів. Стаття 107 Конституції СРСР 1977 р. встановлювала, що “депутат, який не виправдав довіря виборців, може бути у будь-який час відкликаний за рішенням більшості виборців у встановленому законом порядку [6]. Інші ж поєднували у цьому понятті такі два елементи: відповідальність депутата за свою діяльність перед виборцями та право відкликання депутата виборцями, якщо він не виконує їхньої волі [12].
Список литературы
мандат імперативний депутатський європейський
1. Kruk M., Koncepcja mandatu przedstawicielskiego w konstytucyjnej doktrynie i praktyce. Przeglad Sejmowy. 1993, Nr 4, s. 16.
2. Cronin T. E., Direct Democracy. The Politics of Initiative, Referendum, and Recall: Harvard University Press, Cambridge, Massachusets and London 1989, p. 126-127.
3. Декреты Советской власти, Издательство политической литературы. Москва Том 1, 1957, С. 166-170.
4. Закон СССР “О процедуре отзыва депутата Верховного Совета СРСР”, Ведомости Верховного Совета СССР, 1959. № 44. ст. 222.
5. Закон Української РСР “Про процедуру відкликання депутата Верховної Ради Української РСР” // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1959. № 43. ст. 666.
6. Див. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик, принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 года, Москва. 1977.
7. Див. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР девятого скликання 20 квітня 1978 року, Київ. 1978.
8. Конституция Корейской Народно-Демократической Республики, принята на первой сессии Верховного Народного Собрания КНДР пятого созыва 27 декабря 1972 года: Издательство литературы на иностранных языках. Корея, Пхеньян. 1995.
9. Конституция Корейской Народно-Демократической Республики, Издательство литературы на иностранных языках. Корея, Пхеньян. 1948.
10. Див. Безуглов А. Советский депутат. Государственно-правовой статус. Москва, 1971. с. 14.
11. Див. Большая Советская Энциклопедия. Третье издание. Москва, 1972. Том 10, с. 450; Парламенты буржуазных стран. Справочник, Москва 1968. с. 239.
12. Див. Конституционные основы народовластия в СССР. Ленинград, 1980. с. 214.
13. Див Коток В. Наказы избирателей в социалистическом государстве. Москва, 1967. с. 6. 14. ]Див. Costitution of the State of New Mexico. Adopted January 21, 1911, Lexis Law Publishing. 1999, Sec.9 (A) Article X.
15. Конституция Штата Калифорния. Конституции зарубежных стран. Сборник. Издательство “Юринформ”, Москва, 2001. с. 258-287.
16. Там само.
17. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, Відомості Верховної Ради України. 2004. № 30-31. Ст. 382 (із змінами внесени згідно з Кодексом № 2747-IV від 06.07.2005, Відомості Верховної Ради України, 2005, № 35-36, ст. 446).
18. Там само.
19. Конституція України (із змінами та доповненнями). Харків 2008.
20. Закон України Про внесення змін до Конституції України // Відомості Верховної Ради України, 2005. № 2. ст. 44.
21. Закон України Про внесення змін до Конституції України // Відомості Верховної Ради України, 2005. № 2. ст. 44.
22. Вісник Конституційного Суду України. 2005. № 4.
23. Там само.
24. Див. Проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України, http://www.build.gov.ua/new_zp/z_vz_konst.htm
25. Mirkine-Guetzevith B., Les constitutions europeennes. T. 1, Paris 1951, р. 39.
26. W. Mantl, Reprasentation und Identitat.Demokratie im Konflikt. Ein Beitrag zur modernen Staatsformenlehre, Vienna 1975, с. 344.
27. Див.? наприклад? Achtenberg, Parlamentsreht, Berlin 1984, s. 222.
28. Конституція України (з змінами та доповненнями). Харків? 2008.
29. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 24 березня 2004 року.
30. Там cfvj.
31. Конституция Российской Федерации, Собрание законодательства Российской
Федерации, 1996, № 3, ст. 152, № 7, ст. 676; № 24, ст. 2421; 2003, № 30, ст. 3051.
32. Федеральный Закон “О статусе члена Совета Федерации и депутата Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации (с изменениями)”, Собрание законодательства Российской Федерации, 1994, № 2, ст. 74; 1999, № 28, ст. 3466; 2001, № 32, ст. 3317; 2002, № 28, ст. 2785; № 30, ст. 3033; 2003, № 27, ст. 2700; 2004, № 17, ст. 1588; № 35, ст. 3607).
33. Там cfvj.
34. Див. “Новая газета”, 16 травня 2005.
35. Газета “Московские новости”, № 40, 22 жовтня 2004.
36. Газета “Московский комсомолец”, 21 травня 2005.
37. Див. детальніше Богомолов М., Императивный мандат в советском государстве, Саратов. 1971.
38. Revista Electronica del Movimiento Humanista. Septiembre-Diciembre de 1998. Nr 15. Р. 42-44.
39. Grajewski K., Status prawny posla i senatora: Wydawnictwo Sejmowe, Warsawa. 2002. S. 50.