Імператив і модуси сучасній наукової раціональності - Автореферат

У ході становлення і розвитку класичної науки складається імператив наукової раціональності (лат. imperativus - наказовий; настійна вимога), який можна сформулювати в такий спосіб: як умова пізнавальної діяльності й організації наукового тексту наукова раціональність характеризується установкою на адекватне збагнення реальності, що відбувається в результаті рішення дослідницьких задач, при збереженні безперервності наукового знання. У сучасній Україні, як і в більшості інших країн, складається ситуація постмодерну, у якій має місце формування ілюзії втрати провідної ролі наукової раціональності у сучасній культурі, висуваючи як головний творчий принцип радикальний плюралізм стилів і художніх програм, світоглядних моделей і мов культури, відсутність ієрархії (постмодерністська реакція на науку виникає в 60-і роки, коли стає зрозуміло, що не всі проблеми посильні науці). Необхідним елементом конституювання науки завжди було її відділення від позанаукового знання і протистояння псевдонауці, що видає себе за науку, не будучи справжнім знанням. Різноманіття критеріїв наукової раціональності показує, що поряд з незмінним імперативом наукової раціональності існують модуси наукової раціональності (лат. modus - міра, образ, спосіб), що визначаються специфікою застосування її імперативу і можуть змінюватися залежно від дисципліни і часового інтервалу. Методологічна основа дослідження базується на використанні таких філософських і загальнонаукових методів як критико-рефлексивний підхід, що дозволяє відслідковувати зміну меж наукової раціональності і співвідносити її критерії з реальною практикою; інтервальний метод, що забезпечує можливість розглядати наукову раціональність як багатомірне явище; системно-структурний метод, який дає можливість представити наукову раціональність як систему взаємозалежних структурних одиниць, що виконують визначені функції усередині цієї системи; синергетичний метод використовується для аналізу самоорганізації наукової раціональності і зміни її меж.Передумови появи науки (розвиток міст, поділ праці, потреба суспільства в структурованому знанні, поява соціальних інститутів у яких накопичуються знання) неодноразово формувалися з досягненням достатнього рівня розвитку цивілізацій Наукове знання в сучасному розумінні (Science) і властива йому наукова раціональність виникають тільки на початку Нового часу. У підрозділі 1.1 Передумови виникнення раціональності показано, що на міфологічному етапі наявні деякі складові наукової раціональності (спостереження, експериментування, нагромадження знань, практичні зведення, технологічність, наслідування знання). Наука постійно містить у собі нові факти і відкриття, науковці досягають згоди з різних суперечливих питань, і при цьому розширюються границі наукової раціональності, змінюються її критерії, а також і інтервали абстракції, у яких розглядається наукова раціональність. Наукової раціональності ХХ століття, притаманні такі критерії класичної наукової раціональності, як наявність повторюваних результатів, їхня передбачуваність і експериментальна перевірка, на ряді з ними раціональність визначає використання обчислювальної техніки для рішення задач, парадигма самоорганізації, розуміння необоротності процесів, багатомірності і нелінійності.Наукове знання в сучасному розумінні (Science) і властива йому наукова раціональність виникають тільки на початку Нового часу. У ході становлення і розвитку модусу класичної наукової раціональності складається її імператив: як умова пізнавальної діяльності й організації наукового тексту наукова раціональність характеризується установкою на адекватне збагнення реальності, що відбувається в результаті рішення дослідницьких задач, при збереженні безперервності наукового знання. Границі наукової раціональності розширюються, змінюються її критерії, а також й інтервали абстракції, у яких розглядається наукова раціональність. Наукомісткі технології і поеднана з ними наукова раціональність стають фактором, що змушує, під впливом якого в сучасній культурі здійснюється когерентність між наукою і багатьма іншими сферами культури, перетворюючи їх у когнітивно-технологічні програми. Таким чином, наука визначається не в одноразовому проведенні деяких “демаркацій”, а в постійному процесі зіставлення модусів наукової раціональності з реальною практикою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сучасна наука виникла завдяки довгого розвитку людської культури. Передумови появи науки формувалися з досягненням достатнього рівня розвитку цивілізацій

2. На міфологічному етапі присутні деякі складові наукової раціональності (спостереження, експериментування, нагромадження знань, практичні відомості, технологічність, наслідування знання). Для раціональності було характерне знання окремого, а не типового й універсального.

3. У натурфілософії, яка є преднауковою формою знання, систематизується й узагальнюється матеріал, накопичений повсякденною практикою. У завершальній стадії розвитку античної натурфілософії була зроблена спроба доповнити натурфілософське пояснення світу фрагментарними узагальненнями емпіричного досвіду.

4. Традиції античної натурфілософії продовжує раціональність схолії для який релігійна віра була основою пізнання. Незважаючи на альтернативність з багатьох пунктів античної й схоластичної традицій, у схоластиці збереглися античні строгість і логічність суджень.

5. Наукове знання в сучасному розумінні (Science) і властива йому наукова раціональність виникають тільки на початку Нового часу. Основою класичної науки було переконання, що природа відповідає на питання, задані у формі експерименту, заснованого на теорії. Єдиною мовою, на якому вчений міг спілкуватися з природою була математика. У ході становлення і розвитку модусу класичної наукової раціональності складається її імператив: як умова пізнавальної діяльності й організації наукового тексту наукова раціональність характеризується установкою на адекватне збагнення реальності, що відбувається в результаті рішення дослідницьких задач, при збереженні безперервності наукового знання.

6. На зміну класичної раціональності приходять нові типи раціональності, що зберігають лише окремі елементи колишньої та її незмінний імператив. Специфіка застосування імператива наукової раціональності визначає її модуси.

7. Допускається можливість існування відмінних від наукової типів раціональності. Границі наукової раціональності розширюються, змінюються її критерії, а також й інтервали абстракції, у яких розглядається наукова раціональність. Іноді змінюється обєкт вивчення, але залишається постійної орієнтація на використання розуму і звертання до логічних доводів для збагнення істини.

8. Гуманітарне пізнання не мислиме без ціннісної оцінки результатів пізнання. Для визначення значення слова необхідно враховувати контекст, у різних контекстах слово може мати різне значення. Критерії природничонаукової раціональності не завжди можуть працювати у гуманітарних науках. Однак, вони зберігають орієнтир на незмінний імператив наукової раціональності.

9. У даний час алгоритми і критерії наукової раціональності проникають разом з поширенням високих технологій в усі сфери культури. Наукомісткі технології і поеднана з ними наукова раціональність стають фактором, що змушує, під впливом якого в сучасній культурі здійснюється когерентність між наукою і багатьма іншими сферами культури, перетворюючи їх у когнітивно-технологічні програми. Носієм сучасної наукової раціональності є системи “людина-компютер-програма”, що дозволяють знаходити рішення нелінійних задач. “Розмиття” критеріїв раціональності свідчить не про крах наукового знання, а про розширення границь наукової раціональності на позанаукові сфери культури. Наявність у різних модусах наукової раціональності різних критеріїв показує, що будь-які лінії демаркації можуть бути змінені. Таким чином, наука визначається не в одноразовому проведенні деяких “демаркацій”, а в постійному процесі зіставлення модусів наукової раціональності з реальною практикою.

10. Виділення імператива і типології модусів наукової раціональності дозволяє ввести поняття буферної зони між природничонауковою і гуманітарною раціональністю, у якій працюють тільки деякі з критеріїв природничонаукової раціональності. Це прагматично-гуманітарна раціональність.

11. Після проходження точки біфуркації зявляються кілька можливих шляхів розвитку нашої цивілізації, і повязаних з ними змін науки і наукової раціональності.

12. Можливість антисцієнтистського сценарію розвитку науки не виключена в таких випадках: розширення позараціональної складової науки і підпорядкування її соціальним і політичним впливам. У випадку жорсткості критеріїв наукової раціональності наука здатна замкнутися, закривши доступ новим фактам. У випадку ослаблення критеріїв наукової раціональності представники паранаук можуть проникнути в інституціональні структури наукового менеджменту. Це приведе до розмиття границь між наукою і ненаукою. Можлива трансформація наукової раціональності до релігійного.

Найбільш ймовірний атрактор, у якому продовжує домінувати наукова раціональність і розширюються її границі. Наукова раціональність є відкритою системою. Цілком можливо, що в ході розвитку науки з її полю зору виявився упущений ряд фактів. Їхнє майбутнє введення в простір раціонального знання здатне трансформувати модуси раціональності та їхні критерії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ а) статті у фахових виданнях: Товарниченко В.А. Дискуссии о критериях научной рациональности // Культура народов Причерноморья. - № 21 (Июль 2001).- С. 221-225 (0,5 п.л.)

Товарниченко В.А. Внерациональное в науке //Культура народов Причерноморья. - № 22 (август 2001).- С. 205-208 (0,5 п.л.)

Товарниченко В.А Границы научной рациональности: от истоков к перспективам // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Том 15 (54), №2 Философия. Социология. - Симферополь 2002. - С. 150-157. (0,5 п.л.)

Товарниченко В.А. Современная форма научной рационалности // Культура народов Причерноморья. - № 43 (сентябрь 2003).- С. 228-292. (0,5 п.л.)

Товарниченко В.А. Перспективы развития научной рациональности // Sententiae 2004. Спецвипуск № 1.- С.293-301 (0,5 п.л.) б) тези виступів на конференціях

Товарниченко В.А. Религиозная рациональность // Крым на пороге XXI века: Культура, наука, политика, экономика, экология Материалы II Всеукраинской конференции студентов, аспирантов и молодых ученых Крыма. Симферополь, 2003 С. 65-68.

Товарниченко В.А. Homo rationalis в контексте постсовременности. // Разум в постнеклассическую эпоху антропологические перспективы. Материалы международного симпозиума 21-24 мая 2003 Симферополь, 2003. С. 31-33