Мовна особистість політичного діяча в гендерному та перекладацькому аспектах - Дипломная работа

Мовна особистість політичного діяча в гендерному та перекладацькому аспектах Вступ Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується антропоцентричним підходом, в основі якого є людина як мовна особистість. В середині минулого століття воно стало основою для відкриття нового прагматичного напрямку в аналізі відносин людини і мови, роль людського чинника в мові, по-новому подивившись на такі проблеми, як мова та мовлення, національна мова певного етносу, мова і картина світу, мовна особистість тощо. Це відкрило широкий діапазон досліджень мовної діяльності людини, початок яким було закладено в працях В. Гумбольдта [16], Бодуена де Куртене [13], В.В. Виноградова [9], Л.В. Щерби [49]. Одним з найцікавіших і перспективніших аспектів вказаного напрямку, на погляд більшості вчених, є проблема розпізнання особистості за її мовними (звуковими та письмовими) характеристиками та врахування їх при перекладі іншою мовою [15; с. Виникає необхідність виявити основні компоненти у поведінці мовної особистості. Статус носія мови передбачає наявність в мовній свідомості індивіда певної сукупності загальних, притаманних іншим носіям мови рис, що втім не виключає можливості реалізації індивідуального потенціалу в мовній свідомості [26; с. Ознайомлення з науковою літературою за темою дослідження засвідчило, що передумови для розробки теми в науці створені. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання: - визначити стратегічні засади дослідження особистості з урахуванням її індивідуальних характеристик; - виявити специфіку комунікативної поведінки мовної особистості в різних умовах; - з’ясувати дискурсивні особливості індивіда на стилістичному, граматичному, лексичному рівнях та невербальні засоби прояву мовної особистості на матеріалах промов сучасних політичних діячів; - встановити принципи врахування індивідуальних особливостей мовної особистості політичного діяча при перекладі іншою мовою; - окреслити особливості продукування дискурсу мовною особистістю. Як робоча гіпотеза перевіряється твердження про те, що мовна особистість політичного діяча в аспекті перекладу має свою специфіку, що впливає на переклад. У роботі розвивається основна концептуальна ідея мовної особистості, сформульована В.В. Наумовим. Матеріалом дослідження слугували англомовні та україномовні промови сучасних політичних діячів: Віктора Ющенко, Юлія Тимошенко, Хіларі Клінтон та Барак Обама. Промови, проголошені перед масовою аудиторією, характеризуються різною тематикою, що дозволяє з’ясувати індивідуальність поведінки мовної особистості окремо від тематичної зумовленості промов. Апробація результатів дипломного дослідження здійснювалося на таких наукових конференціях: - VIII та IX всеукраїнських наукових студентських конференціях «Каразінські читання. Пошук молодих» 23 квітня 2009, 24.04.2010 роках; - Двох підсумкових конференціях військово-наукового товариства слухачів, курсантів і студентів Академії внутрішніх військ МВС України 23 квітня 2009 та 22.04.2010 роках; - VIII міжрегіональній конференції молодих учених та аспірантів «Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук» 29 квітня 2010 р. Результати дослідження опубліковані у двох статтях [35; 36] та тезах доповідей на підсумковій конференції військово-наукового товариства слухачів, курсантів і студентів Академії внутрішніх військ МВС України. З одного боку, індивідуальні особливості знаходять своє відображення у відповідних мовних структурах і формах, які для конкретної особи є найбільш прийнятними; з іншого - цей взаємозв’язок зовсім не вичерпується опозицією: хороша людина - правильна мова, погана людина - неправильна мова. Взаємодія двох категорій «людина - мова» має немало суперечливих пояснень і визначень в лінгвістичній науці. Незнання чи невміння користуватися тим чи іншим мовним засобом для реалізації будь-якого комунікативного наміру не робить дану мовну особистість збитковою і не є приводом для відповідної диференціації носіїв мови по градуальній шкалі, типу: високий > середній > низький рівень володіння мовою. Він обумовлений більш значущим статусом зафіксованого графічним способом висловлювання (тексту, будь-якого мовного сегменту). О.О. Шахматов також намагається вирішити проблему взаємодії мови і мислення через психіку. Суспільство всеїдне, а значить, в узусі має можливість закріпитися все, що завгодно. Першій в більшій мірі притаманний мутаційний спосіб формування мовної креативності, оскільки зв’язок між психікою і мисленням у випадку використання якого-небудь нетривіального способу мовної організації думки виконується миттєво, фіксується мовною пам’яттю на рівні підсвідомості і, за необхідністю, виробляється в мовній діяльності [50, с. Заслуговують уваги досить цікаві експериментальні дані Е.Л. Носенко щодо специфіки проявів емоційної напруги в мові. Прагнення зрівняти права між чоловіком і жінкою виявляється не тільки в сфері державної політики, але й у сформованій в останні роки гендерній лінгвістичній політиці.