Сутність, форми та показники оцінювання зайнятості населення. Методологія формування та соціально-психологічні аспекти мотивації зайнятості. Класифікація ознак форм зайнятості. Тенденції та проблеми використання трудового потенціалу Львівської області.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства і природокористування Кафедра трудових ресурсів і підприємництва Курсова робота з дисципліни: «Економіка праці» на тему: «Мотивація зайнятості населення» Виконала: студентка ФМ групи УПЕП - 42 Сафанюк Ю. О. Перевірила: Трофімчук Т.М. Рівне - 2014 Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи мотивації зайнятості населення 1.1 Сутність та форми зайнятості населення 1.2 Показники оцінювання зайнятості населення 1.3 Методологія формування мотиваційних засад зайнятості 1.4 Соціально-психологічні аспекти мотивації зайнятості Висновки до першого розділу Розділ 2. Тенденції та проблеми використання трудового потенціалу Львівської області 2.1 Тенденції використання трудового потенціалу у Львівській області 2.2 Дослідження чинників та проблем мотивації зайнятості населення у Львівській області Висновки до другого розділу Розділ 3. Заходи для підвищення зайнятості населення Висновок Список використаної літератури Вступ Реалізація завдань інноваційного розвитку суспільства та активна інтеграція України у світові економічні процеси вимагають нових підходів до використання національних продуктивних сил. Сфера зайнятості України характеризується посиленням протиріч між попитом на робочу силу та її пропозицією, ускладненням процесу залучення населення до продуктивної трудової діяльності, недосконалістю мотиваційних засад забезпечення ефективної зайнятості населення. Проведення ринкових реформ без чіткого розмежування державних та ринково-регулятивних функцій, послаблення державного впливу на формування доходів, низький рівень державних соціальних стандартів спричинили значну поляризацію доходів, загальне падіння рівня життя населення та зростання соціальної напруженості у суспільстві. Серед українських дослідників істотний внесок у вивчення цих проблем належить О. Амоші, С. Бандуру, Д. Богині, О. Грішновій, Г.Дмитренку, М. Карліну, А. Колоту, Г. Кулікову, Г. Купаловій, І. Кравченко, Е. Лібановій, Л. Лісогор, В. Мортікову, В. Новікову, В. Онікієнку, І. Петровій, Л. Семів, М. Семикіній, І. Терон, А. Чухно та ін. Мотивація зайнятості населення 1.1 Сутність та форми зайнятості Згідно з Законом України «Про зайнятість населення», зайнятість - незаборонена законодавством діяльність осіб, повязана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сімї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у субєктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.[1] Кожен має право на вільно обрану зайнятість. До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. До зайнятого населення також належать: · непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; · батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; · особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.