Співвідношення частин мови в тексті. Експресивні та смислові відтінки тексту. Морфологічні помилки як ненормативні утворення. Найголовніша ознака літературної мови – її унормованість. Характеристика загальноприйнятих правил - норм літературної мови.
Аннотация к работе
Морфологічні засоби виразності мови Слова росли із грунту, мов жита, Добірним зерном колосилась мова. (Л.Костенко). Зверни своє серце до книги - таку ідею сповідують організатори «Форуму видавців - дітям», який щорічно відбувається у Львові. ? Прочитайте текст. Яка стилістична роль іменників, ужитих у кличному відмінку?. На які слова/ частини мови/ ви звернете увагу в першу чергу?. Образ вузенької, протоптаної босими ногами стежини у рідному селі, котра веде у світ широкий, - це символ самого життя Мовна особистість письменника розкривається через мову його художніх творів, сукупність виражальних засобів, які вирізняють майстра як індивідуальну особистість з-поміж інших митців художнього слова. Частіше вживаними у текстах є іменники: вони називають предмет зображення (явища природи, рослин і тварин, людей, основних почуттів людини, абстрактні поняття), служить ніби основою для побудови тексту. Своєрідна коштовність нашої мови - можливість використовувати звертання (часто образне) у кличному відмінку, що має тільки йому властиві закінчення, пор.: Ганно, книжко, перемого, Галинко, Ярусю, сину, тату, часе, можновладче, Львове, Києве, любове, радосте та ін. Про український кличний відмінок письменник та перекладач О. Кундзіч слушно написав: «Я собі образно уявляю кличну форму, як простягнені до когось руки в більш чи менш підкресленому жесті». Наприклад: Не забувайте, звідки ви і хто ви, Чиїх очей лежить на вас печать. Що вам відомо про події, які відбулися після написання роману Олеся Гончара «Собор»?. Поза своїм талантом, як се водиться часто серед вузьких фахівців, він був людиною немудрою і навіть немічною (О.Довженко «Зачарована Десна»). Слово - це життя, - стверджує письменник Олесь Бердник.