Філософський аналіз долі моралі в межах взаємозумовленості моралі й суспільного прогресу. Обґрунтування внутрішніх чинників змін та прогресу моральних норм. Аналіз вчень, що демонструють матеріальні й духовні можливості людини в навколишніх змінах.
Аннотация к работе
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь її розробленості у філософській та науковій літературі, визначається мета і завдання дослідження, окреслюються основні теоретико-методологічні основи розкриття проблеми, розкривається наукова новизна, наводяться дані про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру роботи. У першому розділі “Еволюція вчень про мораль” з метою виявлення можливості вибору загальнозначущих норм моралі було проаналізовано історичні вчення про мораль. Запропоновано класифікацію вчень про мораль за соціально-психологічним змістом та гносеологічною природою, що дає змогу простежити еволюцію моралі і виявити внутрішні чинники змін моральних норм, а саме: почуття, розум, суспільне благо. Змінювалося само поняття “вищого блага” від менш визначеного (в гедонізмі, евдемонізмі) до більш визначеного (раціонально пізнана мораль, мораль апріорно-постулативного зобовязання). Етика, таким чином, торкнулася більш глибокого рівня сутності людини, а саме, людина повинна поводитися морально виходячи із потреб людського існування, а не мотивів особистого блага, егоїзму, чи наявності караючого Богу. В той же час встановлено відносну самостійність почуттєвої моралі на початкових щаблях суспільного прогресу. ХХ ст., звернулося до примітивних форм моралі: неофрейдизм до принципу задоволення, прикладна етика до принципу особистого блага, екзистенціалізм відкинув мораль. Кант став засновником постулативної надемпіричної моралі, норми якої декретуються як загальнозначущі. Незважаючи на те, що здійснився перехід від розуміння задоволення як задоволення почуттєвих потреб (Аристипп), до розуміння вищого блага, як насолоди духовними благами (Демокріт, Епікур, Сократ, Арістотель), а потім і суспільними благами (Т. Райх, Г. Принцип самодостатності Е. Гегеля, марксизму й російського космізму (М. Рассела, Дж. Мура.