Визначення характерних рис, форм та видів монополії. Вимірювання та джерела монопольної влади, визначення наслідків монополізації національної економіки. Можливості застосування зарубіжного досвіду регулювання монополії в українській економіці.
Аннотация к работе
Ринок чистої монополії - це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю [12, с.312].Абсолютна монополія - це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною [7, с.243]. Ситуація, коли мононоліст-продавець стикається з монополістом-покупцем називають двобічною, або білатерною, монополією. Підприємницький тип монополізму повязаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва.Монопольна влада - це здатність підприємства призначати ціну вищу, ніж граничні витрати, та отримувати додатковий прибуток [12, с.324]. Якщо домножити чисельник та знаменник на Q (обсяг випуску) та врахувати, що на практиці граничні витрати прирівнюють до середніх витрат, то ми побачимо відношення між прибутком фірми та загальною виручкою: (2.1). Найбільш важливі фактори, що визначають можливість отримання монопольної влади, такі: пряма еластичність попиту; ринкова концентрація на ринку; взаємодія між підприємствами галузі. Найбільш простим критерієм, що відображає нерівність фірм на ринку, є індекс концентрації ринку (CR - сопсепtratiоп ratio), який розраховується як процентне відношення реалізації (поставки) продукції певною кількістю крупних продавців до загального обсягу реалізації (постачання) на певному товарному ринку.Дослідження закономірностей ринкової поведінки монополій дає підстави стверджувати, що монополії як господарські організації відіграють вагому роль у соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Проаналізуємо певні позитивні аспекти монопольної діяльності. 1) Монополіст може мати переваги у виробничо-збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва та інновацій. Наслідки монополізації галузі з досконалою конкуренцією ілюструє рис. Відповідно, рівноважний обсяг продукції галузі з досконалою конкуренцією становитиме Q*1, а ціна P*1.На початку 1998 р. в Україні було ухвалено Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Закон передбачав контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням) фірм для запобігання виникненню монопольних ситуацій, штрафи підприємців і посадових осіб, а також відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та недобросовісною конкуренцією [14, с.223]. З набранням чинності Законом України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р. Закон визначає групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з яких є антиконкурентні узгоджені дії субєктів господарювання, а також зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку [3]. Економічна політика України в той період закономірно набула форми антимонопольної політики [7, с.261].Світовий досвід доводить: якщо можливості для реалізації монопольної влади існують, то вони мають бути обмежені за допомогою антимонопольної політики. В усіх промислово розвинутих країнах у даний час здійснюється правове регулювання (як правило, у рамках торгового права) процесу концентрації капіталу і конкуренції з метою помякшення економічних і соціальних наслідків монополістичної практики. Оцінюючи поведінку фірм на ринку, слід брати до уваги такі аспекти їхньої діяльності: а) чи можуть фірми блокувати входження конкурентів на ринок; б) чи зустрічають вони конкуренцію з боку імпорту (а існуюча в світі тенденція зростання транснаціональної конкуренції веде до зменшення ризику втрат для споживачів від порушень національними монополістами антимонопольного законодавства); в) чи є конкуренція за цінами або існує змова щодо цін; г) чи існує конкуренція між фірмами у сфері інноваційної діяльності та інших нецінових сферах. Вперше регулювання конкурентних відносин виникло в середині XIX століття в рамках законодавства про припинення несумлінної конкуренції, коли назріла необхідність у правовому регулюванні методів і засобів ведення конкуренції для того, щоб уберегти від дезорганізації товарно-грошові відносини [4, с.66]. Мова йде про антитрестовське законодавство США і європейські системи антимонопольного законодавства, що передбачають контроль за монополістичними обєднаннями з метою недопущення їхніх зловживань своїм пануючим положенням на ринку. Проміжне положення між цими двома системами займає законодавство ФРН, яке відрізняється тим фактом, що антимонопольне законодавство цієї країни поряд із загальною нормою про заборону монополій передбачає велику кількість виключень з цього принципу.