На початку XX ст. країни Південно-Східної Азії перебували у повній залежності від Англії, Франції та Голландії. Для утримання цих територій в кожній з них були встановлені специфічні методи правління: від протекторату до політично безправних територій.
Аннотация к работе
Монголія, Французький Індокитай, Бірма та Індонезія на початку новітніх часів На початку новітньої історії за рівнем розвитку Монголія була однією з найбільш відсталих країн Азії. Державу очолив лідер ламаїстської церкви Богдогеген Джебзун-Дамба Хутухта VIII. Так була відновлена монгольська національна державність. Проте Китай був категорично проти виходу Монголії з його складу. Вона визнавалась автономною державою в складі Китаю, що знаходилась під покровительством Росії, Китай визнавав її право на самостійну внутрішню політику, зобовязувався не посилати туди війська і представників адміністрації. Богдо-геген вважався верховним власником землі і мав у і своєму господарстві 16 тис. кріпаків і 50 тис. голів худоби. «Некапіталістичний розвиток» Монголії Монголія розвивалась у тісному союзі з Радянською Росією, а потім з СРСР, взявши за зразок радянську модель суспільно-політичного і економічного розвитку.