Кредитний ринок як складова національної економіки. Показники стану кредитного ринку. Підходи до визначення процентної ставки та аналізу її складових. Побудова моделі взаємозв’язку відсотків та обсягу кредитних ресурсів. Методи дослідження часових рядів.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ 1. Кредитний ринок як складова національної економіки 1.1 Кредит як важіль розвитку національної економіки 1.2 Відсоткова ставка як чинник кредитного ринку 1.3 Показники стану кредитного ринку 1.4 Підходи до визначення процентної ставки та аналізу її складових 2. Аналіз моделей дослідження процентної ставки 2.1 Неформалізовані методи аналізу 2.2 Економетричні методи дослідження 2.3 Методи дослідження часових рядів 3. Моделі прогнозування відсотків на кредитному ринку 3.1 Побудова моделі взаємозв’язку відсотків та обсягу кредитних ресурсів 3.2 Моделі аналізу часових рядів відсотків та обсягу кредитних ресурсів 3.3 Прогнозування за допомогою моделей 4. Охорона праці і навколишнього середовища 4.1 Загальні питання охорони праці 4.2 Управління охороною праці на підприємстві 4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів 4.4 Промислова санітарія 4.5 Електробезпека 4.6 Пожежна безпека 4.7 Охорона навколишнього середовища Висновки Список джерел інформації ВСТУП Функціонування комерційних банків здійснюється в умовах нестабільного економічного середовища, що характеризується інфляційними процесами, ростом числа збиткових підприємств, зниженням рівня доходів населення і т.д. Сформовані умови вимагають розробки нових підходів до управління різними видами діяльності комерційного банку, насамперед, кредитною діяльністю, що є основним джерелом формування його прибутку. Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Слід зазначити, що на відміну від грошового обороту в сфері кредитування відсутні детальні, централізовано розроблені Національним банком України (НБУ) інструкції. Фінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складним. Саме на фінансовому ринку здійснюються процеси мобілізації тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Мета роботи полягає в побудові комплексу моделей аналізу процентної ставки, що дозволяють вибрати пріоритетні напрямки кредитної діяльності комерційного банку з урахуванням конкурентної ситуації на регіональних сегментах кредитного ринку. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних господарських субєктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування субєктів господарської діяльності. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню. На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між платоспроможною потребою економіки в позиках та наявністю кредитних ресурсів. Іноземні кредити здійснюють позитивний вплив на розвиток економіки України, якщо вони залучаються для розвязання проблем її ринкового реформування: здійснення реструктуризації народного господарства, модернізації технологічного базису підприємств (фірм), розвитку експортного потенціалу, насичення внутрішнього ринку товарами народного споживання тощо. Особливе місце, з погляду розвитку вітчизняного виробництва, посідають кредитні лінії з іноземних фінансових ресурсів, відкриті під гарантії уряду та НБУ за міждержавними і міжурядовими домовленостями з зарубіжними країнами та ЄС. Ці гарантії надаються для забезпечення зобовязань вітчизняних підприємств щодо погашення іноземних кредитів, які залучаються у формі: - кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України; - міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням уряду Державним експортно-імпортним банком (Укрексімбанком) чи іншими банками - агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями; кредитів в іноземній валюті, що надаються міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами та організаціями відповідно до міжнародних договорів України за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами. Серед них: рівень облікової ставки Національного банку, термін надання позики, особливості забезпечення позики, платоспроможність і авторитет позичальника, темпи інфляції, перспективи зміни ринкової конюнктури тощо. Таким чином, за різних макроекономічних умов держава в особі Національного банку може провадити (залежно від обраних цілей) або політику кредитної рестрикції (подорожчання кредиту за рахунок обмеження кредитної емісії), або політику кредитної експансії (зниженн