Особливості дослідження М. Грушевським різних епох української історичної думки. Характерні ознаки персонологічного підходу та його місце в історіографічній творчості вченого. Погляди вченого на творчість діячів вітчизняної історичної думки ХІХ-ХХ ст.
Аннотация к работе
УДК 930.1 (092) (477). Спеціальність: 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Київ - 2004. Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії. Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.У першому підрозділі - “Українське літописання XI - першої половини XVII століть у працях М.Грушевського” - досліджено бачення вченим українського літописання зазначеної доби крізь призму аналізу ним основних історіографічних памяток. У широкому контексті історіографічної традиції кінця ХІХ - початку ХХ ст. досліджено студії вченого над “Найдавнішим”, “Київським” та “Галицько-Волинським” літописами. Стверджується, що студії М.Грушевського над давньоруським літописанням не тільки продовжували потужну загальноєвропейську дослідницьку традицію, вони надали їй надзвичайно важливий українській вимір, що змусило вчених ХХ ст. багато в чому переглянути усталені концептуальні побудови. У цьому “русько-литовському” літописному циклі М.Грушевський виокремлює чотири групи редакцій літописів: найстаршу, присвячену подіям останньої чверті XIV - першої половини XV ст., дві середні редакції, що приєднують до попередньої апокрифічну історію ВКЛ давніх часів і сягають другої половини XVI ст., та широку редакцію, яка розширює зміст середньої масою оповідань і епізодів, узятих із усної та літературної традицій.У першому підрозділі - “Українські історики та становлення вітчизняної історичної науки у 20-60-х роках ХІХ ст. у працях М.Грушевського” - висвітлено погляди вченого на спадщину М.Максимовича, П.Куліша та М.Костомарова. Досліджуючи джерела наукових поглядів М.Максимовича, М.Грушевський відзначає помітні впливи на його творчість “антикварних” дослідів XVIII ст.