Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії - Дипломная работа

бесплатно 0
4.5 157
Дидактичне значення наочних засобів в розвитку наочно-образного мислення школярів. Проблеми і методичні розробки застосування цих засобів (малюнків, електронних карт, підручників, атласів) у шкільній практиці навчання фізичної географії учнів 6-8 класів.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. ПРОБЛЕМА ЗАСТОСУВАННЯ НАОЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ 1.1. Дидактичне значення наочних засобів навчання географії Розділ 2. НАОЧНІ ЗАСОБИ У МЕТОДИЦІ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ 2.1. Картографічні засоби навчання 2.4.3. Методичний апарат підручника географії та прийоми роботи з ним 2.4.4. Використання електронних атласів Розділ 3. Географія материків і океанів. Фізична географія України. 8-й клас ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Географія ? це наука, яка займає важливе місце в плеяді інших наук, і яка потребує застосування особливих дидактичних засобів при вивченні у школі. Теоретично її обґрунтував Я.А.Коменський. Він розумів наочність широко, не лише як візуальний засіб, а й як залучення до кращого і ясного сприймання речей і явищ всіх органів чуття. На сьогодні склалося помилкове враження, що наочність ? це тільки те, що можна побачити, що відкривається нашому спогляданню, але це не так. До наочності відносяться предмети або явища, які можна сприймати на слух, дотик та смак. Методикою її використання та удосконаленням займалися різні науковці. Зокрема І.В.Душина докладно розкрила вимоги та шляхи правильного використання наочності у шкільному курсі географії, С.Г.Кобернік всебічно висвітлив різні види наочності та розробив їх класифікацію, Ю.Г.Баришева проаналізувала основні прийоми роботи із засобами наочності та їх використання у різних курсах географії. Л.М.Картель детально обґрунтував методику використання малюнка у навчанні географії. Л.Колмичков з’ясував необхідність у нововведеннях, а зокрема використанні електронних атласів, які підтверджують свою ефективність великою зацікавленістю учнів до предмету. В.Димкович розробив та узагальнив методи і прийоми роботи з географічними картами. Є.В.Копилець підтвердила своєю роботу ефективність використання контурних карт під час засвоєння нових знань та контролю і корекції. І.В.Малафіїк розкрив суть принципу природовідповідності та наочності, як фундаментальну основу педагогічних явищ, процесів, фактів. Т.В.Кучер розробила рекомендації по використанню роздаткового матеріалу. Використання наочних засобів відіграє велику роль в розвитку наочно-образного мислення школярів, гостроти сприйняття, спостережливості, зорової памяті. Воно позитивно впливає на емоційну сферу особистості, навчає розпізнавати і розуміти прекрасне в природі і праці, цінувати красу рідного краю. У наш час велика увага на різних етапах навчання приділяється використанню графічної наочності. Це повязано з тим, що її застосування надає можливість показати динаміку географічних явищ та їх різноманітність, повідомляти учбову інформацію певними дозами та керувати індивідуальним процесом засвоєння знань. При вивченні шкільного курсу географії наочність використовується на кожному з етапів навчання: при вивченні нового матеріалу, під час виконання практичних робіт, при поширенні, поглиблені та систематизації вивченого матеріалу. Мета нашої роботи ? на основі досліджень психолого-педагогічної та методичної літератури визначити особливості дидактичного апарату застосування засобів навчання географії. Для реалізації мети нами були розроблені наступні завдання: 1. На основі шкільної практики та власного педагогічного досвіду розробити плани уроків із застосуванням засобів навчання. Формуючи навички роботи із засобами наочності, вчитель має змогу формувати навички самостійної пізнавальної діяльності учнів. За аналогією з математикою це мала би бути аксіома, яка ста­ла б пояснювальним началом, пояснювальним підґрунтям усіх пе­дагогічних явищ, процесів, фактів. Про природовідповідність у педа­гогіці, на нашу думку, дуже гарно сказав А. Дістервег, тому суть цьо­го принципу ми викладемо, скориставшись його логікою і його сло­вами. Якби він вимагав доведення, то, за його висловом, він би мав відбиток невизначеності, тобто, мав би характер імовірного. Він повинен бути єди­ним, повинен бути одним. Однак, він виділив, підкреслив зовнішні ознаки природо­відповідності, відповідності природі у формі природонаслідування, тобто наслідування зовнішнім природним формам [32]. Істотний крок у розумінні природовідповідності зробив Й. Песталоцці, акцентуючи увагу на внутрішній природі людини, розуміючи природовідповідність як відповідність природі дитини. Явище виникає за певних умов, діє певний механізм його перебігу, функціонують певні звязки в його структурі, особливо причинно-наслідкові, явище перебігає за певним законом. Які б умови не створили для вовка, собаки чи якоїсь іншої тварини, людина з неї не вийде. Будучи формальним за характером, цей принцип безвідносний до часу, місця, умов, засобів тощо, він не має будь-якого обєктивного конкретного реального змісту [49]. Наприклад, у засновника сучасної класно-урочної системи Я.А. Коменского людина ? це такий вивір природи, що своїм життям, пізнанням і діянням приносить користь суспільству. У Р. Штайнера, засновника антропософій, людина ?

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?