Методика вивчення фольклору на уроках читання в початковій школі - Курсовая работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК ЛІТЕРАТУРНО-КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН 1.1 Поетичні фольклорні жанри 1.2 Прозові фольклорні жанри РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНА РОБОТА НАД ЖАНРАМИ ФОЛЬКЛОРУ 2.1 Особливості роботи над казкою 2.2 Робота над жанрами легенди і переказу 2.3 Вивчення малих фольклорних жанрів 2.4 Освітнє і виховне значення уроків читання: естетичне виховання на уроках читання ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Важливою та невід’ємною частиною культури народу є його фольклор. Вивчення фольклорних творів у початковій школі має важливе виховне значення. Вони містять великий запас моральних принципів, якими повинна користуватися людина у своєму житті; невичерпне джерело народних традицій, звичаїв, які наповнені естетичним принципом. Саме це повинно формувати у дитини любов до Батьківщини, до рідної мови і виховувати бережливе ставлення до природи, до людей, сприяти розвитку розумових здібностей дітей, формуванню особистості школяра. Фольклор - це усна народна творчість. Як справедливо підкреслював М.Т. Рильський: Народна творчість - це той грунт, на якому виростають література, театр, музика і образотворче мистецтво - без якого вони б засохли [12, c.79]. Перші записи зразків народної творчості, як вважають вчені, зробив Аристотель; крім того, прислів’я та приказки трапляються у біблійних оповідях. Г. Сковорода радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. В цьому Г. Сковорода, безумовно, був предтечею таких педагогів, як О. Духнович, К. Ушинський, та багатьох інших, які також відстоювали ідею народності школи і виховання [20, c.4]. Тексти підручника Огієнка переважно фольклорних жанрів: народні пісні, приказки, загадки, байки. Особливу роль мови, усної народної творчості, літератури К.Д. Ушинський вбачав у справі виховання у дітей почуття патріотизму, любові до рідного краю, свого народу, його традицій, звичаїв, його мистецтва, культури, історії. Серед науковців можна виокремити праці М.В. Кучинського Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів, М. Лановик Українська усна народна творчість, Г.В. Мільченко, Л. Осадченко, які вивчали усну народну творчість у різних аспектах її вивчення у початковій школі. Серед збирачів фольклору: П. Чубинський, І. Манжура, Б. Грінченко, І. Франко, М. Носик, які уклали хрестоматії з усної народної творчості [13, c.79]. Дитячий фольклор - це багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. 1985 року на нараді (при ЮНЕСКО) урядових експертів зі збереження фольклору для подолання термінологічної невпорядкованості, притаманної новітнім дослідженням, було запропоноване таке тлумачення: Фольклор (у широкому розумінні - частина народної культури) - це колективна, заснована на традиціях творчість груп чи індивідів, зумовлена надіями і сподіваннями спільноти як адекватне вираження її культурної та соціальної самобутності; фольклорні зразки та цінності передаються усно, шляхом імітації та іншими каналами. Гагілки (інакше - гаївки, ягілки, маївки) виконуються лише протягом кількох днів на великодні свята в Галичині, на Волині, Поділлі.