Лінгвістичні основи навчання орфографії в навчальному закладі. Особливості методики формування у школярів орфографічних навичок на морфологічній основі. Психологічні фактори навчання правопису. Проведення групових та індивідуальних бесід зі школярами.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ У ШКОЛЯРІВ ОРФОГРАФІЧНИХ НАВИЧОК 1.1 Лінгвістичні основи навчання орфографії в загальноосвітньому навчальному закладі 1.2 Психологічні фактори навчання правопису 1.3 Особливості методики формування у школярів орфографічних навичок на морфологічній основі РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ НАВЧАННЯ ОРФОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З МОРФОЛОГІЄЮ 2.1 Аналіз рівня знань, умінь і навичок учнів з орфографії 2.2 Завдання і хід педагогічного експерименту 2.3 Результати експериментального дослідження ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Усі види мовленнєвої діяльності є важливими у навчанні школярів загальноосвітньої школи. Під час слухання, говоріння, читання, письма учні мають оволодіти рідною мовою. Громадяни нашої держави повинні дотримуватися орфографічних норм, які є визначальними у писемному мовленні. Серед школярів спостерігається недостатня зацікавленість у вивченні мови, у результаті чого учні втрачають уміння виконувати граматично-правописні дії. Причиною багатьох правописних помилок є дія міжмовної інтерференції. Частина учнів не дотримується норм літературного мовлення, оскільки схильна вживати слова, позначені інтерференційним впливом іншої мови. Поблажливе ставлення до недоліків у мовленні школярів призводить до послаблення їхніх орфографічних умінь і навичок. Основоположниками граматичного напряму в методиці навчання орфографії були К.Д.Ушинський, Ф.І.Буслаєв, які висловлювали думки про свідоме вироблення у школярів навичок письма. К.Д.Ушинський уявляв засвоєння орфографії як процес, тісно пов’язаний з роботою мислення, що спрямоване на аналіз граматичних і орфографічних правил. Прибічниками цього ж напряму у вітчизняній методиці були послідовники К.Д.Ушинського - Д.І.Тихомиров, О.М. Пєшковський та інші. Вивчення орфографії на граматичній основі обстоюють багато сучасних учених-методистів - О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, М.В.Бардаш, О.В.Текучов, І.М.Хом’як, О.М.Антончук та ін. Правопис української мови регулюється певними принципами, які досліджували М.А.Жовтобрюх, А.П.Медушевський, І.С.Олійник, М.М.Пилинський, В.М.Русанівський, С.Я.Єрмоленко, М.П.Івченко, Г.О.Козачук, І.І.Дацюк та інші вчені. У статтях Робота з підручником, Спостереження над мовою як метод навчання, Вправи в навчанні мови О.М.Біляєва розглянуто основні методи навчання української мови, зокрема правопису. Зразки вправ допомагають глибше і чіткіше усвідомити суть кожного методу. Частково висвітлено аналізовану тему в Методиці навчання української мови в середніх освітніх закладах за редакцією М.І.Пентилюк. Науковець О.Антончук у своїй статті пропонує систему вправ для школярів 6-7 класів (Система вправ з орфографії для учнів 6-7 класів), що базується на лінгвістичних принципах української орфографії та психології навчання правопису. У розробці спеціальних завдань дослідником взято до уваги вікові особливості школярів, їх психологічні особливості. Дослідниця О.Панчук у роботі Як викликати на урок української мови невідкладну ігрову допомогу пропонує формувати в учнів орфографічні вміння й навички шляхом поєднання інноваційних ідей з образно-асоціативним методом і режисурою уроку. Формування правописних умінь і навичок - складний психологічний процес. З поняттям орфографія тісно пов’язані поняття орфограма та орфографічне правило. Наприклад: Ґете - Ґьоте (транслітерований запис), Ватсон - Уотсон (транскрибований). О.В.Караман зазначає, що Шлях від правила до правила призводить до подрібнення знань, заважає виробленню орієнтаційної основи діяльності; шлях від етапу до етапу сприяє узагальненню матеріалу, його системному сприйняттю, передбачає наявність взаємопов’язаних цілей у процесі навчання, орієнтовну систему вправ і контроль над досягненням цих цілей [26, с. А.Р.Лурія зазначає, що усне мовлення виникає в процесі безпосереднього живого спілкування, і закони побудови мови, її звукового складу залишаються неусвідомленими доти, доки в школі дитина не починає спеціально вивчати граматику і фонетичні особливості мови. Спеціалісти не можуть з упевненістю сказати, яке значення в правописі мають зорові чи моторні образи, проговорювання вголос чи подумки тексту, який записується тощо. Принцип вивчення орфографії на граматичній основі обстоюють багато методистів.