І.С. Мазепа-Колединський як одна з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії, короткий нарис його біографії та особистісного становлення. Особливості художнього трактування суспільно-політичної ролі гетьмана письменниками ХІХ–ХХ ст.
Аннотация к работе
Курсова робота Методичний потенціал компаративного аналізу (на прикладі творів Б. Лепкого і В. Сосюри про Мазепу) Вступ Іван Мазепа належить до тих історичних постатей, чиїми іменами називають епохи. Іван Степанович Мазепа-Колединський є однією з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії. Приятель царя Петра, один із перших кавалерів ордену Андрія Первозванного - і борець за інтереси Української козацької держави. Неоднозначна історична постать Мазепи залишила незгладимий слід не тільки в історії України, але і в історії всього світу. Історія не має бути заручницею в руках політиків. Він вважав для себе законним і виправданим порвати з Петром І, оскільки той відмовився поважати деякі з основних положень досягнутої 1654 роком домовленості, спробував відвоювати своєму народові незалежність. Цар Петро І був свідомий того, що Мазепа назавжди залишиться символом визвольних змагань українського народу, як видатний національний герой, який хотів скинути з України тягар московського гніту, що Мазепа це учинив не задля однієї своєї особи, а задля всієї України. Жила про Мазепу память і в мистецтві - музиці, малярстві, літературі. Гетьман Іван Мазепа належить до тих постатей в українській історії, котрі своєю діяльністю і вчинками найвиразніше виявляли найвищу мету українського народу - прагнення до волі й державності. Художня розробка теми козацьких звитяг наштовхувалася на певні труднощі, які не давали можливості українським письменникам висловити найзаповітніші думки про незалежність України, представити Гетьманщину як гідний зразок політичного устрою. Російські просвітителі й романтики ХVІІІ - ХІХ століть в особі Петра І бачили «царя-просвітника», «вічного робітника» на користь імперії. Перемогу Петра І у Полтавській битві Пушкін назвав однією з найважливіших і найщасливіших подій його царювання. Практична цінність дисертації полягає у використанні результатів роботи при дослідженні епохи Гетьманщини.