Методи самоуправління підприємством та шляхи їх вдосконалення - Курсовая работа

Зміст Вступ РОЗДІЛ 1 МЕТОДИ САМОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 1.1 Сутність поняття методи, методи самоуправління 1.2 Класифікація методів самоуправління 1.3 Роль методів самоуправління в ефективній діяльності менеджера 1.4 Принципи самоуправління трудового колективу РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ САМОУПРАВЛІННЯ В КОМПАНІЇ «ВОЛЬВО» Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність дослідження обумовлена тим, що ослаблення взаємовідносин працівників з організацією, відстороненість їх від засобів виробництва і перетворення виключно в найманих працівників, які не беруть участь в управлінні, негативно позначається на здатності організації витягувати економічну вигоду з технологічних і організаційних нововведень, що в кінцевому підсумку знижує ефективність функціонування як підприємств, так і економіки України в цілому. Започаткована у роки реформ практика корпоративного управління не тільки не забезпечує знаходження шляхів і механізмів залучення працівників в самоврядування, а й стримує їх, тим самим нехтуючи специфічним активом, що містяться в корпоративному використанні знань і навичок членів трудового колективу. У той же час в економічно розвинених країнах, а також країнах з перехідною економікою стали реальністю нові технології управління, що поєднують інтереси власників, менеджменту і найманих працівників, що реалізуються на базі розвитку різних форм самоврядування. РОЗДІЛ 1 МЕТОДИ САМОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 1.1 Сутність поняття методи, методи самоуправління Стратегічний самоменеджмент базується на безлічі законів, що керують людиною. Основні з них: - закон цілепокладання - визначає порядок вибору цілей життя; - закон різноманітності - висловлює вимоги до механізму самоврядування; - закони соціального спадкування і послідовності розвитку - вимагають гармонійного поєднання генетичної, настановної і свідомої програм життя, їх послідовного виконання в процесі вибору стратегії та планування життя; - закони біопсихічні та інертності людських систем - відбивають особливо роботи центральної нервової системи як диригента всіх процесів, що відбуваються в організмі. Висловлюючи вимоги законів життя, стратегічний менеджмент здійснює організацію процесів, що протікають в людині як біосоціальних системі. Він дозволяє оптимізувати реалізацію особистих потенцій, зберігати індивідуальність, сприяє вдосконаленню і розвитку особистості, створенню необхідних умов у навколишньої дійсності, досягнення життєвої мети. Один з варіантів поетапного стратегічного самоменеджменту: 1) оцінка життєвої ситуації, реального стану на життєвому шляху; 2) уточнення моделі світу та місії життя; 3) визначення мети життя і основ задуму її досягнення; 4) оцінка обстановки та прийняття стратегічних рішень; 5) вибір стратегії та самовизначення; 6) планування життя (розробка плану, цільової комплексної програми, стратагем); 7) стратегічна самоорганізація життєдіяльності і діяльності; 8) стратегічний контроль досягнення життєвих цілей. Згідно з А. Богданову, будь-яка організація, як би вона не була досконала, в момент свого створення або кульмінації діяльності, як би вона не відповідала початкової задачі, одного разу потребуватиме корінної перебудови. Людина живе, погодившись своє життя з цією моделлю. Життєві принципи виходять із законів, які керують людиною, мають моральне і соціальний зміст. Зайверт), американська школа раціонального життя (Д. Карнегі), раціонально-психологічна школа (Н.-Б. Енкельменн, М.