Аналіз механізму розвитку й особливостей формування дериваційного значення подібності в підсистемі афіксального словотворення іменника в українській мові. Лінгвальна природа імен зі згаданим значенням, джерела номінації та сфери функціонування дериватів.
Аннотация к работе
У дериватології описано окремі словотвірні моделі різної частиномовної природи, що використовуються для творення похідних зі значенням схожості. На окремі фрагменти аналізу внутрішньої будови іменників зі значенням схожості натрапляємо під час розгляду функцій афіксів (О. Окрім цього, у науці не описано лексико-словотвірні групи імен із зазначеною дериваційною семантикою, немає єдиного погляду на природу іменникових дериватів із формантами, що здатні виражати як демінутивне значення, так і семантику схожості. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1) зясувати лінгвальну природу похідних імен із дериваційним значенням подібності; 2) теоретично обґрунтувати ідею розвитку на базі дедемінутивізації нової словотвірної функції зменшено-пестливих формантів - брати участь у творенні іменників із семантикою схожості; 3) визначити словотвірну структуру похідних зі значенням подібності, виявити засоби вираження згаданої семантики; 4) встановити джерела номінації, принципи мотивації, сфери функціонування іменників зі значенням схожості; 5) визначити ступінь продуктивності, функціонально-семантичну диференціацію афіксів, що беруть участь у творенні досліджуваних дериватів; 6) розкрити тенденції розвитку словотвірної підсистеми афіксальних іменників із семантикою подібності. Предметом вивчення є афіксальні іменники, властиві як літературній мові, так і діалектним лексичним системам, зокрема: а) деривати із суфіксами дедемінутивного походження, що беруть участь у творенні похідних зі значенням подібності; б) номени з іншими багатофункційними афіксами, здатними виражати семантику схожості; в) похідні іменники з моносемними формантами зі значенням подібності.У першому розділі “Лінгвальна природа іменників зі словотвірним значенням подібності” викладено підходи до визначення дериваційної семантики, здійснено опис її типів на основі семантичного звязку між мотивованим і мотивувальним словами, теоретично обґрунтовано ідею розвитку на базі демінутивно-гіпокористичних суфіксів нової словотвірної функції форманта - передавати значення подібності. Так, серед іменникових дериватів виявляють похідні, до структури яких увіходять полісемантичні форманти, що здатні виражати як демінутивну семантику, так і значення схожості: лисич-к(а) “сорт гриба”, ніж-к(а) меблів, шлуночок серця, носик чайника, черевичок “росл. Мутаційне дериваційне значення подібності мають похідні з дедемінутивізованими суфіксами, які повністю втратили зменшено-пестливу семантику. У другому розділі “Словотвірна структура іменників зі значенням подібності” подано опис лексико-словотвірних груп іменників із семантикою схожості, зясовано джерела номінації, встановлено принципи мотивації, сфери функціонування, тематичну орієнтацію афіксів, ступінь їх продуктивності, розкрито тенденції розвитку словотвірної підсистеми імен зі значенням подібності. Джерельною базою номінації найчастіше виступають такі назви: а) предметів кухонного начиння, пристроїв: чашечка коліна (СУМ ХІ 285); колбочка ока (БС 283); б) прикрас, сплетінь: коронка зуба (СУМ IV 742); канатик спинного мозку, пупковий (РУСЛНТ 211); в) земної поверхні, простору: ямка черепна, ліктьова, жовчного міхура, придатку мозку, скронева, очна, пахвинна (Нетлюх 21); каналець зубний, слізний, сечовий, нирки (РУСЛНТ 210); ґ) частин тіла: спинка носа, язика (Нетлюх 503); язичок придатковий, мозочка, нижньої губи (658); г) тварин: жабка (СУМ ІІ 500) “розростання кісток у суглобах кінцівок тварин”; червячок мозочка (БС 365); д) рослин: мигдалик глотки (СУМ IV 700); цибулинка волосяна (РУТБ 266).В афіксальній словотвірній системі іменника сучасної української мови функціонують дериваційні засоби, що оформлюють мотиваційні відношення, які встановлюються свідомістю між поняттями предметності на основі їх схожості - за формою, кольором, функцією, будовою, запахом, смаком, тактильними властивостями. В абсолютній більшості випадків значення подібності розвинулося на базі власних словотворчих ресурсів української мови, зокрема афіксів, для яких функція вираження схожості стала вторинною. Така семантика закріпилася за формантами, що мали демінутивне значення (корзиночка “тип суцвіття”; атласики “росл. бархатці”; райдужка “частина судинної оболонки ока”; свердлик “жук-шкідник”; медок “штучний мед”; блюдце “полога западина округлої форми”). Виразниками значення подібності є також полісемантичні афікси-ник (ланцетник “невелика морська тварина, Amphioxus lanceolatus”),-івк(а) (перстенівка “кільчастий шовкопряд, Malacosoma neustria L.”),-eak (огняк “сорокопуд сірий, Lanius exeubitor L.”),-овник (крейдовник “росл. самосил білоповстистий”),-ень (золотень “росл. золотень жовтий”), при-(приміст “деревяний настил збоку вулиці, тротуар”) тощо. Слова літературної мови творять також малоактивні афікси за-(загвіздок “стрижень, кілочок або цвях для закріплення певних деталей”), під-…-ик (підсоколик “птах родини соколиних”), за-…-ень (зазубень “частина чого-небудь, що видається наперед”), під-…-ок (підкрилок “поверхня, покр