Сутність політики рефінансування. Аналіз основних видів й механізмів рефінансування комерційних банків центральними банками країн, а також Національним банком України. Досвід країн СНД, а також європейський та американський досвід політики рефінансування.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ» Кафедра банківської справи Курсова робота З дисципліни «Гроші та кредит» На тему: «Механізм та види рефінансування банків центральними банками держав» Виконав: студент групи БС-52 Мельничук Дмитро Олексійович Перевірив: асистент Черкашина Катерина Федорівна Суми 2007 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВ ЦЕНТРАЛЬНИМИ БАНКАМИ КРАЇН 1.1.Сутність політики рефінансування 1.2.Основні види рефінансування та їх механізми 1.3.Політика рефінансування в Україні РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКА РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 2.1. Політика рефінансування в країнах з перехідною економікою на прикладі Російської Федерації ВИСНОВКИ СПИСОК ПОСИЛАНЬ ВСТУП Ефективність трансформаційних процесів, що відбуваються в суспільстві та економіці України значною мірою залежить від ефективності функціонування банківського сектора. Як найважливіший елемент відтворювальної структури суспільства, він перерозподіляє та прискорює рух фінансових ресурсів в країні, тим самим забезпечує стабільність розвитку та ефективність функціонування національної економіки, сприяє розв’язанню соціальних проблем у суспільстві. Тому вирішення цієї задачі покладено на Національний банк Національний банк як кредитор останньої інстанції з метою підтримки ліквідності комерційних банків на необхідному рівні надає кредити цим банкам, шляхом рефінансування їхніх активних операції. Метою курсової роботи є аналіз основних видів та механізмів рефінансування комерційних банків Центральними банками країн та Національним банком України, а також визначення шляхів та напрямків удосконалення політики рефінансування в нашій країні. Грошово-кредитна політика реалізується за допомогою певного інструментарію, який охоплює [6,7,8]: а) визначення норм обовязкових резервів; б) облікову політику; в) політику рефінансування комерційних банків; г) операції центрального банку на відкритому ринку; д) операції центрального банку на валютному ринку. Ставки рефінансування залежать від прогнозованого рівня інфляції та міжбанківського ринку кредитів і встановлюються центральним банком. У випадках, коли діяльність потенційного позичальника викликає сумнів у центрального банку, кредити надаються тільки після одержання висновку аудиторської фірми про фінансовий стан даного банку. Кредити рефінансування розрізняються залежно від: 1.Форми забезпечення: а) облікові кредити; б) ломбардні кредити. 2.Термінів використання: а) короткострокові, що надаються на 1 або кілька днів (кредит ”овернайт”); б) середньострокові - до 1 року (ломбардне кредитування); в) довгострокові - терміном погашення більше одного року (стабілізаційні кредити). 3.Методів надання: а) прямі кредити; б) кредити, реалізовані центральними банками через аукціони. 4. Цільового характеру: а) корегуючі кредити; б) сезонні кредити. 5.В залежності від спрямування на сектори фінансового ринку: а) рефінансування через операції на відкритому ринку цінних па перів (операції РЕПО, іпотечне рефінансування); б) рефінансування через операції на міжбанківському ринку (наприклад, ломбардне рефінансування). У Німеччині Бундесбанк уповноважений купувати в банків і продавати їм поряд з комерційними векселями також казначейські векселі зі строком дії до 3 місяців, а також векселі федерацій, земель, особливих фондів федерацій, наприклад компенсаційного фонду та ін. Одним із різновидів кредитів центрального банку є ломбардні кредити - позики під заставу депонованих у банку цінних паперів [1]. Після закінчення тендера операцій РЕПО центральний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО [20].