Діяльність державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Фінансовий ринок як система економічних та правових відносин, пов"язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом активів. Обсяги угод, укладених акціонерними товариствами.
Аннотация к работе
Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, повязаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів, а також сукупність різноманітних інститутів, що зводять покупців та продавців і обслуговують їх фінансові взаємовідносини. Субєктами такого ринку виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вільні фінансові ресурси, ті, які потребують інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.Структура фінансового ринку залежить від критерію, який покладено в її основу. Основними субєктами фінансового ринку виступають держава, населення, професійні учасники ринку - фінансові інститути та інститути інфраструктури, інститути поза фінансової сфери, а також іноземні учасники ринку. Вона може виступати позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобовязання та інвестором, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших субєктів господарювання. Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює окремий сегмент дотримання законодавства його учасниками. Зміст державного регулювання фінансового ринку полягає в здійсненні комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Хоча в процесі регулювання фінансового ринку державою реалізуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку - інвесторів і емітентів, державне регулювання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до ринку всіх його субєктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. • регулювання випуску та обігу фінансових активів;. 2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансовими активами, валютними цінностями, надання кредитних, страхових послуг, емісійна діяльність тощо;. 3) діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників); 4) діяльності іноземних учасників ринку. Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. Основними видами діяльності фінансових інститутів на ринку є: • придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація активів);. Як правило, допоміжні функції здійснюють субєкти інфраструктури: біржі, депозитарії, реєстратори, розрахунково-клірингові центри та консалтингові агентства. Можна виділити наступні основні функції фондової біржі: зосередження попиту та пропозиції цінних паперів;.2.1 Передумови і механізм становлення українського ринку цінних паперів. Одним із сегментів фінансового ринку виступає ринок цінних паперів або фондовий ринок. Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складового механізму ринкової економіки.Згідно з Законом України "Про цінні папери i фондову біржу" під цінними паперами розуміють “грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником i передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам”. Україні можуть випускатися i обертаються такі види цінних паперів: - акції;. Привілейовані акції засвідчують такі права: на одержання дивідендів, як правило фіксованих, що виплачуються незалежно від результатів діяльності АТ;.При розгляді розподілу функцій регулювання фондового ринку між державними органами ми бачимо, що основний обсяг робіт у цій справі покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). У держави зявилися нові можливості та реальні умови справляти вплив на процес випуску та обігу цінних паперів з прийняттям закону України “ Про державне регулювання ринку цінних паперів” (1996). ДКЦПФР підпорядковано Президентові України; вона також є підзвітною Верховній Раді України. Комісія створюється у складі у складі Голови Комісії та шести її членів.