Часопис "Волынскія Епархіальныя Вдомости" в контексті історико-краєзнавчого руху на Волині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Відомості про авторів нарисів, присвячених дослідженню православної та унійної доби в історії монастирів Волині.
Аннотация к работе
1. Часопис «Волынскія Епархіальныя В?домости» в контексті історико-краєзнавчого руху на Волині в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття Історичне краєзнавство Волині ХІХ - початку ХХ ст. розвивалося в загальному контексті розвитку історичної науки в Україні. Друга половина XIX століття в історії української культури позначена піднесенням інтересу до історичних досліджень. До них у першу чергу відносяться комітети зі збору матеріалів для підготовки історико-статистичних описів Волинської єпархії. Професор Микола Уводський повинен був досліджувати початки поширення на Волині християнства, встановити час заснування Волинської єпархії і зібрати факти про діяльність у краї архієреїв та інших визначних церковних осіб. XIX ст. у губернії виникла складна релігійна ситуація. РПЦ приживалась у краї довго і болюче, тривалий час не маючи належного авторитету у населення. Саме преса, а в нашому випадку «Волынскія Епархіальныя Ведомости» мали уніфікувати українське православ’я за кількома напрямками - мовному (на користь російської), культурному - у плані скасування особливостей української культури (твердження про її меншовартісність), релігійному - в аспекті перейнятого московським православ’ям візантійського аскетизму. Офіційним церковним ідеологам потрібен був міф про релігійну єдність народів Російської імперії, зокрема тих, що сповідували православ’я, і вони, як зазначає А. Бойко, проводили свою політику, нехтуючи етнорелігійними особливостями українського етносу. Спершу був намір влаштувати редакцію журналу при духовному училищі міста Житомира, призначеними відповідно до указу були редколегія та цензори, однак у місті тоді не було умов для видавництва даного друкованого органу єпархії. Редакцію відразу перенесли до Волинської духовної семінарії в м. Кременець, де зосереджувався весь науковий потенціал губернії. До 1881 р. на титульній сторінці «Волынскіхъ Епархіальныхъ Ведомостей» було зображення хреста на титульному аркуші, а потім з’являється зображення триптиху: по середині - образ Почаївської ікони Божої Матері, по обидва боки від якої розміщувалися зображення преподобних Іова - ігумена Почаївського (справа від Богородиці) та благовірного князя Феодора Острозького (зліва). Найчастіше вони являли собою художню рефлексію релігійного плану, авторами яких були священики та парафіяни, тобто непрофесійні письменники, тому й знайти серед них естетично досконалі твори нам не вдалося. Сучасники характеризували Пероговського як великого знавця волинської старовини, дослідника з глибокою ерудицією та любовю до рідного краю. У 1861 році М. Петрова як одного з кращих учнів відправили на навчання за державний кошт у Київську духовну академію.