Поняття корупції: основні підходи до розкриття його змісту в зарубіжних країнах, адміністративно-правові засади протидії в Україні. Аналіз досвіду протидії корупції у Німеччині, Америці та Японії, порівняльна характеристика та обґрунтування підходів.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність теми. На думку багатьох міжнародних та вітчизняних науковців та експертів корупція у світі є найважливішою проблемою, більш того, головною загрозою розвитку суспільства. В умовах тотальної корумпованості всіх галузей влади на всіх рівнях, особливо у країнах третього світу, неможливо вирішити жодної соціальної, економічної, політичної проблеми. Негативні наслідки, породжувані цим явищем, не тільки перешкоджають прогресивному, поступальному розвитку суспільства, але й являють серйозну загрозу інтересам національної безпеки країни. Незважаючи на багатоаспектність природи виникнення та поширення корупційних проявів у кожній окремій державі, до основних факторів, що сприяють їх поширенню, можна віднести, з одного боку, зростаюче зубожіння широких верств населення, погіршення криміногенної ситуації, високі показники нерівності розподілу прибутків, відсутність системи соціального захисту в одних країнах, а з іншого - нарощування економічного потенціалу та щорічне збільшення фінансових надходжень у вигляді іноземних інвестицій - в інших країнах. Україна з результатом 2,2 бали посіла на 153 місці серед 180 країн світу за рівнем корупції. Актуальність дослідження зумовлюється також необхідністю виявлення недоліків у правоохоронній системі, системі законодавчої влади, етичної поведінки працівників державного апарату та інших чиновників всіх ешелонів та рангів, впровадження нових підходів щодо недопущення скоєння корупційних діянь саме ними. Боротьба з корупцією, як і самі прояви корупції, котрі кожен раз стають більш складнішими, вимагають від органів правопорядку появи нових форм і методик протидії, удосконалення попередніх для підвищення ефективності цієї діяльності, а також підвищення рівня працівників таких органів. Об’єктом дослідження дипломної роботи є явище корупції на міжнародному рівні та на рівні законодавства України, шляхи його подолання. Предмет дослідження дипломної роботи становить адміністративно правовий аспект протидії корупції у міжнародному праві та Українському законодавстві. У первісних суспільствах плата жерцю, вождю або воєначальнику за особисте прохання про допомогу розглядалось як універсальна норма. Пізніше корупцією стали називати деякі прояви у судовій практиці, занепад моралі, розбещеність молоді, порушення громадського порядку. Показові покарання корумпованих чиновників зазвичай не давали ніяких результатів, тому що на місце ліквідованих (страчених або звільнених) з’являлись нові вимагателі хабарів. Наприклад, президент Індонезії Сухарто був відомий як «Містер 10 відсотків», оскільки всім чинним в цій країні закордонним корпораціям пропонувалося платити чітко визначений хабар президенту і членам його сімейного клану. Перша міжнародна конференція з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією відбулася ще у 1982 році у Вашингтоні. У 1989 р. в Гаазі (Нідерланди) під егідою ООН відбувся міжнародний семінар з проблем корупції у сфері державного управління, результати якого стали передумовою розгляду цієї проблеми на Восьмому конгресі ООН. Підсумками його проведення стали рекомендації щодо подолання корупції, які полягають у тому, що всім державам необхідно: - здійснити перегляд норм кримінального законодавства, які регламентують відповідальність та санкції за корупційні дії; - для запобігання корупції в органах державної влади розробити ефективні механізми адміністративного впливу; - розробити процедури, які б дозволили вчасно виявляти корумпованих посадових осіб, а також створили умови притягнення їх до відповідальності; - сформувати правові норми, які б регламентували дії щодо конфіскації майна і фінансових ресурсів, здобутих у результаті корупційних злочинів; - застосовувати економічні санкції до підприємств, що мають причетність до корупційних дій. До цих проблем привернуто увагу інших міжнародних організацій, зокрема Ради Організації економічного співробітництва та розвитку (ОСЕР). При сприянні Організації американських держав у 1994 р. була прийнята Міжамериканська конвенція проти корупції, яка містить статті, що створюють зобов’язання і мають обов’язкову силу за міжнародним правом, а також принципи боротьби з корупцією. Конференція визначила завдання для міжнародних організацій: Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Світової організації торгівлі, міжнародної асоціації прокурорів та міжнародної адвокатської асоціації, а також антикорупційні заходи - завдання для держав-учасниць. На цій конференції визначено положення, які є основою для подальшої роботи у подоланні корупції, зокрема такі, що обумовили роботу в цій сфері міжнародних організацій та держав-учасниць: - Світовому банку та Міжнародному валютному фонду - розробити політику боротьби з корупцією, припинити надання кредитів урядам, які не докладають зусиль для подолання корупції; - Європейському Союзу - пришвидшити реалізацію антикорупційної політики, рекомендованої Комісією європейських товариств у 1997 році, держави - члени повинні ратифікувати Конвенцію проти корупції, держави - члени Ра