Міжнародні науково-технічні програми - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра міжнародної економіки КУРСОВА РОБОТА з міжнародних економічних відносин на тему: „ Міжнародні науково-технічні програми ” студентки 3 курсу 15 групи денної форми навчання Факультету економіки менеджменту і права Карасьової Г.А. Науковий керівник - к.е.н., доцент Кудирко Л.П. Київ-2009 Зміст Вступ Розділ 1. Концептуальні засади дослідження міжнародного науково-технічного співробітництва (МНТС) 1.1 Суть, чинники впливу та завдання МНТС 1.2 Суб’єкти та об’єкти міжнародного науково-технічного обміну 1.3 Механізм здійснення МНТО Розділ 2. Міжнародні наукові програми, як складова МНТС 2.1 Цілі та джерела фінансування міжнародних наукових програм 2.2 Класифікація міжнародних наукових програм 2.3 Секторальні програми МНТС Розділ 3. Україна у міжнародному науково-технічному співробітництві 3.1 Практика інтеграції у МНТС 3.2 Участь України у МНТС 3.3 Проблеми ті перспективи інтеграції України у МНТС Висновки Список використаної літератури Вступ Формою міжнародних економічних відносин, роль яких за сучасних умов неухильно підвищується, є міжнародні науково-технічні звязки. З розгортанням НТР жодна країна, при будь-якому науково-технічному потенціалі, не в змозі повністю задовольнити свої потреби у новій техніці і технології, створювати усі види наукової продукції. Нині загальний обсяг наукомісткої продукції на світовому ринку досяг 2,3 млрд. дол. Міжнародні науково-технічні звязки реалізуються шляхом торгівлі високотехнологічними та наукомісткими товарами і обміну науково-технічними знаннями та діловими послугами. Адже наука, високі технології, культура та освіта - це ті сфери людської діяльності, які передусім забезпечують наше входження у цивілізований світ. Значний внесок у розвиток теорії НТС зробили провідні українські вчені: О.Батура, В.Будкін, О.Гаврилюк, І.Єгоров, О.Зернецька, В.Колибанов, Д.Лук’яненко, О.Плотніков, А.Руженцев, А.Філіпенко; представники західних наукових шкіл М.Гознер, П.Ліндерт, Е.Менсфілд, Д.Хікс, Р.Вернон; російські вчені Ю.Борко, Л.Глухарьов, М.Максимова, В.Маркушина, Ю.Шишков, В.Циренщиков та інші. Об’єктом дослідження є міжнародні науково-технічні відносини. Чинниками впливу виступають: · посилення нерівномірності економічного розвитку окремих держав; · загострення конкурентної боротьби; · глобалізація світового ринку; · монополізація науково-технічної продукції ТНК. Дана тенденція обумовлена бурхливим НТП, появою і зміцненням позицій транснаціональних відтворювальних систем і створенням глобального простору для міжнародних переміщень продукції і чинників виробництва. А серед розвинених країн провідне місце займають США, Німеччина, Японія, Франція, Італія та Англія, їх питома вага складає 80 % експорту і 70 % імпорту таких товарів. Суб’єкти світового ринку технологій ? на моно- і мікрорівнях - університети та наукові заклади, бізнес-центри, венчурні фірми, інноватори-індивідуали, частка яких становить до 2/3 світового обсягу чистих новацій; ? на мезорівні - транснаціональні та багатонаціональні корпорації, національні компанії й науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки та ін.), які є провідними патентувачами та забезпечують комерційну і виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інновацій; ? на макрорівні - держави і національні науково-технічні системи, роль яких в еволюції цього ринку є визначальною; ? на мегарівні - міждержавні утворення та інтеграційні діяльність підприємств на світовому ринку технологи угруповання, в межах яких зусилля зосереджуються на окремих ключових напрямах НТР; ? на метарівні - міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед численних функцій яких слід особливо вирізнити технічне сприяння країнам, що розвиваються (некомерційна дифузія технологій). Основними експортерами інформаційно-технологічних товарів є: США, Китай, Японія, Гонконг, Сінгапур, Німеччина. Першій групі покупців надаються найновіші технології, а другій - відносно застарілі. Однак закон, що врегулював би цю сферу діяльності, Верховною Радою України ще не прийнято, що гальмує поширення цієї ефективної системи.