Огляд новітньої української термінології. Розгляд проблем спадщини, запозичень, перекладу термінів. Особливості словотворення та правопису термінів; орфографічні рекомендації. Питання запису українських власних назв латинкою, культури наукової мови.
Аннотация к работе
Реферат Місце термінології у сучасній українській мові Зміст термін український переклад орфографічний Вступ 1. Проблема запозичень 4. Проблема перекладу термінів 5. Проблема культури наукової мови Висновок Список використаної літератури Вступ Розвиток новітньої української термінології тісно пов’язаний із характером сучасної науки. До того ж в умовах Радянського Союзу основним джерелом наукової інформації була російська мова. Низка проблем національного термінотвору зумовлена також насильницьким зросійщуванням української мови починаючи з тридцятих років ХХ століття. Загальний огляд На сучасному етапі можна простежити 5 підходів до розвязання проблем упорядкування української науково-технічної термінології. А. Зелізний формулює такі вимоги до терміна: 1) змістовність - точна відповідність слова поняттю, прозора внутрішня форма терміна; 2) пластичність, або гнучкість, - здатність до творення похідних термінів; 3) мовна досконалість - короткість, милозвучність, легкість для запамятовування; 4) відповідність міжнародним нормам. За подібними критеріями радять оцінювати термінологічні одиниці Л. Петрух, Б. Рицар та інші дослідники. Проблема спадщини Особливістю сьогоднішнього розвитку української науково-технічної термінології є посилений інтерес до термінологічних надбань НТШ та ІУНМ. До сьогоднішнього дня словники 1920-1930 рр. дійшли в поодиноких примірниках, а то й не дійшли зовсім - їх загублено або знищено. Важливою підмогою для дослідників української термінології минулого і для усіх зацікавлених є бібліографічні довідники, що їх видав 1993 р. Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова в Києві: 1) О.Д. Кочерга, В.М. Кулик. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова; 2) М.Й. Ганіткевич, А.М. Зелізний, О.Л. Літковець. (М. Вакуленко). Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: поняття -> український термін, а не іншомовний термін -> український термін, з якої мови не відбувався б переклад (В. Моргунюк).