Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні: теоретичний метедологічний аналіз.
Аннотация к работе
Національний університет “Львівська політехніка” На правах рукопису ВОЛИНЕЦЬ ОКСАНА ОЛЕКСІЇВНА МІСЦЕ ТА РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ПРОЦЕСІ НАЦІОНАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Науковий керівник - к. і. н., доц. Гетьманчук М. П. Львів - 2000 ЗМІСТ Вступ ……………………………………..………………………………… 3 Розділ 1. Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу …………………………………………………………… 16 Розділ 2. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні : теоретичний метедологічний аналіз …………………………… 47 2.1. Теорії “симфонії влади” та “двох мечів” як філософське підгрунтя державно-церковних стосунків. Розподіл сфер комретерції світської та духовної влади в контексті розвитку державно-церковних взаємин в Україні … 56 2.3. Українська Греко-Католицька Церква в процесі формування системи морально-етичних вартостей українського суспільства. Християнська духовність в контексті трансформації світоглядних пріорітетів української нації в умовах розбудови громадянського суспільства. Соціальна доктрина Католицької Церкви та її реалізація УГКЦ на сучасному етапі ………………………………………. Екуменічні моделі та проблема реалізації ідеї Помісної Церкви в Україні ………………………………………………… 134 Висновки ………………………………………………………………...….. 155 ВСТУП Тисячолітня історія Української держави та Української Церкви преконливо свідчать, що християнство перетворилось у структурний елемент світобачення та світосприйняття українського народу, у його внутрішню диспозицію, яка є однією з найістотніших рис українського світогляду. Релігійність, як домінантна риса національного характеру, як особливий внутрішній духовний стан, як спосіб самооцінки і самодостатня система критеріїв для сприйняття усіх проявів зовнішнього світу - стала наслідком, своєрідним вінцем і, водночас, заслугою десятивіковоїдіяльності Української Церкви, її здатності стати всеосяжним і неформальним духовним регулятором життя українського суспільства, уміння генетично поєднати і зробити загальним надбанням внутрішні та зовнішні сторони релігійно-церковної ідеології та практики. Сучасна якість і характер національного буття та світогляду, принципи влаштування суспільних та політичних справ, сума певних рис, які визначають українську національно-культурну своєрідність, беруть свій початок та черпають свій розвиток в українському християнстві. Воно вдихнуло новий зміст і окреслило нове призначення для тих суспільно-політичних інституцій, які існували в Україні у часі прийняття християнства, та дало безпосередній поштовх і ідеологічно обгрунтувало необхідність створення нових форм суспільно-політичної організації та громадянської самоорганізації сучасного державного суспільства. Українська Греко-Католицька Церква, що черпала своє духовно-релігійне натхненя з джерел Київського Християнства, організаційно оформившись в результаті підписання Берестейської унії 1596 р. набуває характеру сутнісного національного завдання, сповнення якого тотожне самому збереженю українців як нації і потенціально самодостатньої у політичному аспекті культурно-етнічно-релігійної спільноти. У цьому контексті можемо твердити про вироблення системи морально-етнічних та культурних пріоритетів, які були запропоновані Українською Греко-Католицькою Церквою на основі християнської традиції та переросли у стійку систему цінностей, що стала домінуючою у світобаченні української нації. Християнська мораль, виходячи з постулатів загальної рівності людей перед Богом, милосердя, терпимості, взаємодопомогои таким чином трансформується у принципи громадянського суспільства. Саме тому, Українська Греко-Католицька Церква у різні періоди, і нерідко у насильний спосіб з боку політичного суспільного ладу, зазнавала жорстких переслідувань, останнім з яких, особливо драматичним, було переслідування з боку атеїстичного тоталітарного режиму СРСР. всій Європі і, зокрема, в Україні народи пробуджуються від жахливих реалій соціалізму і повертаються до демократичних моделей свободи, в тому числі - свободи релігійної. Саме тому, так необхідно українцям дослідити своє християнське коріння, історію Української Церкви, щоб зупинити згубні нігілістичні тенденції в суспільстві, руйнування національної свідомості, крах як у соціально-політичній, так і в індивідуально-психологічній сфері. Непорушною парадигмою для нас є драма старозавітнього Ізраїлю, яка полягає в тому, щоб народ, який отримав політичну свободу як дар від Бога, жив як народ, гідний свого Творця, вільний від ідолопоклонства - відвертого чи прихованого. Ми свідомо уникатимемо проблеми православних церков в Україні та розглядатимемо їх лише у зв?язку з діяльністю УГКЦ у тих ділянках суспільного життя, котрі передбачають конструктивну співпрацю всіх українських церков. Маємо на увазі проблеми міжконфесійних стосунків, екуменічного руху та творення єдиної Помісної Української Церкви. Власне, акцент на ролі Української Греко-Католицької Церкви у подоланні постко