Антропологічна природа та культурний статус містичного досвіду на основі аналізу духовної практики ісихазму як християнської містичної традиції. Зв’язок змісту цього досвіду з ціннісними орієнтирами особистості та життєвою метою як сенсом життя.
Аннотация к работе
Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Шкода Володимир Васильович, Харківський національний університет ім. Містичний досвід як антропологічний модус.Аналізується містичний досвід як найвищий антропологічний феномен, який відобразився в містичних ученнях та практиках світових релігій (класична йога, тібетський тантричний буддизм, дзен, даосизм, суфізм, антична містика, ісихазм тощо). Зазначається, що в межах релігійних систем вірування містичний досвід повязувався з існуванням вищого світу та здатністю людини як його частки до єдності з ним як цілісністю, яка досягалася в результаті певної аскетичної роботи над собою в особливих містичних станах. Найтиповішими рисами такого досвіду є субєктивний характер сприйняття дійсності, відсутність очевидно виражених причинно-наслідкових звязків, несподіваність появи, короткочасність, зміна внутрішнього стану людини, зокрема, мислення, емоційного переживання тощо. Далі показується, що в філософії класичного періоду, яка частіше відстоювала матеріалістичні погляди і ґрунтувалася на раціональному способі пізнання дійсності, містичний досвід не досліджувався як антропологічна проблема і пояснювався патологічним станом психіки людини. Далі проводиться аналіз найсучасніших підходів, що переосмислюють концепції людини і навколишнього світу (Д. Кулаков, О.М.