Дані про захворювання на уролітіаз населення світу і України. Особливості індивідів і агрегатів каменеутворювальних мінералів та утворення геологічних об’єктів. Формування уролітів внаслідок седиментації, кристалізації та життєдіяльності мікроорганізмів.
Аннотация к работе
Львів - 2005. Науковий консультант - доктор геолого-мінералогічних наук, професор Павлишин Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра мінералогії, геохімії та петрографії. Попівняк Іван Васильович - доктор геологічних наук, доцент, професор кафедри (Львівський національний університет ім. Івана Франка).1.1. Географія уролітіазу в світі. Поширення цього захворювання має локально-регіональні особливості, які навіть простежуються у відомому в Азії „камяному поясі”. Забруднене довкілля, як чинник, що впливає на поширення уролітіазу, добре простежене на прикладі України. Його вивчено на підставі порівняння карт поширення сечокамяної недуги в Україні станом на 1988 і 1993 рр., а також карти, побудованої на коефіцієнтах лінійної регресії, з картами, які відображають забруднення ґрунтів і вод важкими металами, інтенсивність міграції хімічних елементів і шкідливих речовин із водами в ландшафтах; хімічний склад вод четвертинних відкладів; забруднення довкілля ізотопами цезію=137 та плутонію=238-240; сумарне забруднення ґрунтів важкими металами з урахуванням їхньої біогенної активності в ландшафтах; ризик забруднення ґрунтових вод важкими металами, радіонуклідами й токсичними речовинами.Апатитові уроліти в утвореннях верхніх сечових шляхів дорослих хворих із країн Європи другої половини ХХ ст. становлять 1,8 %, а в досліджуваній нами колекції - 7,6 %, із країн Азії на цей же період - 18,1 %, із країн Америки першої та другої половини ХХ ст. Апатитові уроліти верхніх сечових шляхів хворих дітей із країн Європи другої половини ХХ ст. становлять 11,8 % [2]. Струвітові камені верхніх сечових шляхів дорослих хворих із країн Європи першої і другої половини ХХ ст. становлять 22,0 та 3,4 %, а в досліджуваній нами колекції - 2,2 %, у хворих із країн Азїї та Африки другої половини ХХ ст. У верхніх сечових шляхах хворих дітей із країн Європи другої половини ХХ ст. вони сягають 34,9 %, а в нижніх сечових шляхах хворих дітей із країн Азії першої половини ХХ ст.Фосфати. Апатит. Інколи внутрішні порожнини в уролітах вистелені гексагональними пластинками з вузькими смужками граней біпіраміди s{11 1} (Alonso, Somacarrera, 1973). Агрегати. Глобулярний апатит відрізняється також за внутрішньою будовою. Струвіт належить до мінералів, що вирізняються майже ідеальними монокристалами, які можна розділити на шість типів: 1 - розвинений моноедр , діедри s і q, за наявності моноедра c, пінакоїда b, ромбічної призми p, ромбічної піраміди ; 2 - розвинений моноедр , діедри і q, фіксують c, b, h, , , p, ; 3 - розвинений моноедр , діедри s, , q, у комбінаціях виявлені c, b, , p, ; 4 - розвинений моноедр , діедр q та ромбічна призма p чи ромбічна піраміда в сукупності з i, h, , s, , c; 5 - розвинений моноедр і діедр h, а також на різних кристалах s, , x та , , які супроводжуються c, b та k, ; 6 - розвинений пінакоїд b, діедри s, , q, (рис.5.1. Уроліти з неорганічних мінералів. Мономінеральні утворення. Апатитові камені сформовані глобулярним та склоподібним різновидами і мають таку внутрішню будову. Мікрошари обєднані в ритми, які відділені мікропрошарками чорної органічної речовини або глобулярного апатиту товщиною, буквально, в одну крапку чи глобулю. Мономінеральні утворення Апатитові Шарувата. Багатоядерна внутрішня та шарувата зовнішня оболонки. Відкрита дендритоподібно-сферолітова, виповнена седиментаційними утвореннями. Мономінеральні утворення Сечової кислоти Сфероїдоліто-сферолітова.