М.Л. Гаспаров як перекладач та дослідник проблем античного перекладу - Дипломная работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД ТА ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЧА 1.1 Історія художнього перекладу 1.2 Основна творча діяльність М.Л. Гаспарова 1.3 Етапи праці М.Л.Гаспарова 1.4 Підходи до перекладання текстів у М.Л. Гаспарова Висновок до 1 розділу РОЗДІЛ 2. ПІДХІД ДО ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ ПІД ПРИЗМОЮ АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2.1 Концептуальний підхід до проблем художнього перекладу 2.2 Античні переклади М.Л.Гаспарова 2.3 Записки й виписки М.Л.Гаспарова ВИСНОВОК ЛІТЕРАТУРА ВСТУП Переклад - це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча звичайно говорять про переклад з однієї мови на інший, але, у дійсності, у процесі перекладу відбувається не просто заміна однієї мови іншим. У перекладі зіштовхуються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, різні рівні розвитку, різні традиції й установки. Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці, і різні сторони перекладацької діяльності можуть бути обєктом вивчення в рамках відповідних наук. Незважаючи на те, що наука про переклад порівняно молода, теоретичні роботи в області перекладу досить численні й важко доступні для огляду. У даній главі ми приділяємо увагу двом моделям перекладу, одна йз яких є класичною й розглядає переклад з погляду лінгвістики, а друга інтерпретує переклад виходячи з теорії психолінгвістики. Лінгвістична модель перекладацького процесу представляє його у вигляді ряду послідовних перетворень тексту оригіналу в текст перекладу, за допомогою яких теоретично може бути досягнуть бажаний результат. Звичайно спроби розкрити й описати цю закономірність - особливо відносно художнього перекладу - уживають у рамках літературознавства: еволюція норми перекладу розглядається майже винятково у звязку зі зміною літературних напрямків. Гаспаров розглядає поворот Брюсова до буквалізму в дозрілих літах, як тенденцію, характерну для перекладачів Срібного століття. Зрівняємо відомі висловлення В.К. Тредіаковського: Перекладач від творця тільки що імям різниться [6, 36], А.П. Сумарокова: Ти чим, як твій творець листом своїм ні славний,досягнеш до нього й будеш сам з ним дорівнюючим [6, 52] і В.А.Жуковського: Перекладач у прозі є раб; перекладач у віршах - суперник [6, 86]. Але не варто упускати з виду парадокс романтизму, про яке писав С.С. Аверінцев: Романтичний поет відчуває себе особистістю, і особистістю чи ледве не самодостатньої, з такою емфазою, з який ніхто й ніколи цього ще не робив; але саме романтичний поет, що настільки різко почуває своє, винятковість свого, відкриває й робить особливою поетичною темою чуже як таке - місцевий колоритовідповідної епохи або певного народу, специфічну своєрідністю чужого голосу [9, 560-561]. Показовий досвід А.С. Пушкіна, що запозичив частину однієї тільки сцени з п’ятиактної трагедії Дж. Лауреат Державної премії Росії (1995), Малої премії Букера (1997; за збірку Вибрані статті), премії імені Андрія Білого (1999; за книгу Записи та виписки). Основні праці з античного перкладу: Овідій. Ібіс. Листи з Понту. М., 1978. Діоген Лаертський. / Пер. з древнегреч. (Серія Літературні памятники). М.: Наука, 1993. Діонісій Галікарнаський. / / Античні риторики. М., 1978. С. Цікава Греція: Розповіді про старогрецьку культуру. М.: ГЛК-НЛО, 1995. Знає Гаспаров і про те, що ...однаково наука завжди починається з інтуїції: з виділення того, що нам інтуїтивно здається те що повинно звертати увагу на вивчення - гарних і поганих літературних творів. Різноманітні й жанри, у яких представлені результати творчої діяльності Гаспарова, - монографії, наукові статті, адресуємі до фахівців, популярні статті - есе, розраховані на широке читацьке коло й що претендують бути портретом письменника, збори типу комментлваної антології, публікації нових текстів, спогаду, інтервю, переклади; особливо потрібно сказати про статті, звязаних зі спеціальністю автора, але далеко вихідних за її межі в область, яку можна позначити як humanitas у широкому змісті (порівн. Їхній контекст, серед іншого, - тодішні публічні й приватні суперечки про верлібр у звязку з так званими великими традиціями російської поезії; незримим учасником цієї полеміки був Йосип Бродський, різко негативне відношення якого до верлібру відомо.